1 вересня десятки тисяч школярів сіли за шкільні парти, а ще частина ... приготувалася вчитися вдома. 

Останнім часом все більше і більше батьків замислюються над тим, чи варто відправляти свою дитину в загальноосвітній навчальний заклад. На жаль, система домашнього освіти, яка активно працює в країнах Європи, США та навіть у Росії, в Україні поки що не має законних підстав. Ось і доводиться батькам «битися» за індивідуальну форму навчання або ж екстернат. Добре, що в 2013 році депутати все-таки пішли їм назустріч, ввівши окремим положенням дистанційне навчання - форму, при якій вся організація навчального процесу лягає на плечі батьків. Однак такі учні все одно зареєстровані в ЗНЗ, де кілька разів на рік проводиться оцінювання їх знань і видається табель, свідоцтво або атестат державного зразка.

Нерегламентована тривалість уроків, плаваюче розклад, батьківські збори по скайпу, кіт рольні роботи поштою і фізкультурні нормативи на відео . Все це 29-річна Наталія Петрик і 33-річна Ольга Назаренко з Чернігова зазнали на собі і своїх малюків. Тепер вони впевнені: як мінімум, до 5-го класу їхні діти в звичайну школу не підуть. 

Вільний графік

Зараз Полінка Петрик, Тимофій і Аня Назаренко (всім їм по 7,5 років) дистанційно навчаються вже в другому класі приватного столичного навчально-виховного комплексу «Всезнайка», хоча жодного разу в приміщенні цього закладу не були. І вчитися в звичайній загальноосвітній школі не хочуть. Та це й не дивно ...

- Прокидаємось ми приблизно в 8-9 ранку, - описує звичайний «шкільний» день Наташа. - Вмиваємося, одягаємося, снідаємо. Потім у Поліни вільний час - вона може пограти, помалювати або ж почитати книгу. Я в цей час займаюся молодшою дочкою Мирославою - їй 3,5 року. Потім приступаємо до навчання. 

Питаю у дочки, з чого хоче почати - з української мови, математики, читання. Після кількох уроків бабуся або тато відводять її на гуртки. Увечері ми ще трохи займаємося. Коли дитина погано себе почуває або ж у нього немає настрою для навчання, можемо відкласти бо-теє складні предмети на наступний день, а зайнятися малюванням і трудовим навчанням. Так весь навчальний процес проходить в спокійній, розслабленій обстановці, без будь-якого примусу. 

- Дуже важливо, щоб у дітей не пропала жага до знань, ніж часто грішить звичайна школа, - приєднується до розмови Оля. 

- У першому класі всі діти хочуть вчитися, пізнавати нове, проте вже до 5-го у більшості це бажання пропадає. Та й дає школа багато енциклопедичних знань, які в реальному житті ніколи не використовуються. Ще одна перевага дистанційного навчання - свобода пересування. Коли діти були маленькими (у нас ще є молодша дочка Соломія, їй 4,5 року), ми менше подорожували, тепер же хочеться показати дітям світ. Щоб вони розуміли, що можна бути розумним, успішною людиною, але при цьому не сидіти на одному місці. 

Наприклад, наша сім'я кілька тижнів тому повернулася з подорожі. Були в Карпатах, відвідали Львів. Показали дітям багато того, що звичайний школяр бачить тільки в книжках. Так, можливо, це нестандартна форма навчання, але хто сказав, що потрібно зациклюватися на звичайних 45-хвилинних уроках? - А в минулому році ми в вересні разом їздили на море, - додає Наталя. - Там діти і почали навчання. Нічого поганого я в цьому не бачу, навпаки - з часом помітила, що під час подорожей в розвитку дітей відбувається прорив.

 СТАНДАРТНІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ 

Однак, яку б ви не обрали форму навчання, вчитися і здавати атестацію все одно доведеться за стандартними шкільним програмам. 

- Так, ми вивчаємо той же матеріал, що і ровесники наших дітей в школі, проте можемо адаптувати програму під своїх малюків, - пояснює Наталя. 

- Наприклад, на одну тему виділити менше часу, на іншу - більше. Додати щось своє, наповнити навчальний матеріал чимось цікавим. Контрольні роботи, які ми відправляємо у «Всезнайку» поштою, включають всю програму. Як і в школі, ми здаємо техніку читання і вчимо напам'ять вірші, демонструємо комплекс вправ і здаємо фізкультнорматіви - все це записуємо на відео і відправляємо на електронну пошту школи. 

Роботи з образотворчого мистецтва та трудового навчання здаємо в вигляді фотографій. Звичайно, організація такого навчання вимагає від батьків значних капіталовкладень, вільного часу і ... самодисципліни. Якщо шкільні програми і електронні підручники є у вільному доступі на сайті дистанційній школи, то додаткові посібники, розробки цікавих уроків і наочний матеріал батькам доводиться купувати за власні кошти. До цих витрат потрібно додати вартість навчання, а це близько 300 доларів в рік. Що стосується вільного часу, то в середньому на підготовку одного навчального дня учня початкових класів батьки витрачають до двох-трьох годин. Однак найбільше проблем викликає, напевно, все-таки останнє - самодисципліна. 

- О, тут нам теж є куди рости, - сміється Оля. - Тому що, наприклад, мої троє діточок самі по собі вносять всюди хаос. Тому, щоб організувати в такій обстановці навчальний процес, в першу чергу самоорганізовано повинна була мама. Не буду заперечувати, спочатку було дуже важко привчити дітей вчитися. На початку першого класу я сиділа поруч з ними, як то кажуть, від і до. Тепер можу просто дати їм завдання, пояснити, як воно виконується, і деякий час займатися своїми справами. Бачу, що діти поступово привчаються до організованості і самостійності.

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ

 - Саме вона найбільше турбує батьків, які все-таки ризикнули вчити своїх дітей вдома. Навіть я сумнівалася, - зізнається Оля. 

- Але, коли познайомилася з Наталкою, заспокоїлася. По-перше, це моральна підтримка - завжди є з ким порадитися, по-друге, можна вчити діток разом, а це вже соціальна адаптація. Взагалі ж, ми з чоловіком певний час прожили в США, там система домашньої освіти існує дуже багато років. Зустрічали людей нашого віку, які навчалися вдома. Я бачила, що вони мають досить високий рівень освіченості і добре адаптовані в суспільстві. Багато з них закінчили університет, у них є сім'ї, діти. Дивлячись на цих людей, я зловила себе на думці, що не бачу жодного негативного наслідки домашнього навчання, якими всіх лякають. У цих людей інтерес до життя навіть більше, ніж у тих, хто навчався в школі.

- Наші діти не сидять постійно вдома, а відвідують гуртки, - додає Наталя.

- І Поліна, і Олині Тимофій з Анею мають стільки захоплень, що навіть важко вибрати, куди саме їх записати. Зараз Поліна ходить на гурток хореографії з акторською майстерністю, малювання, ліплення. 

- Тимофій з Анею відвідують робототехніку, ще син займається футболом, а донька - танцями, - додає Оля. 

- Думаємо, що цього спілкування їм буде досить, щоб комфортно почувати себе в суспільстві. Крім того, сподіваємося, що з часом прихильників дистанційної освіти в Чернігові стане більше, і ми зможемо створити цілий клас дітей, викладати яким змогли б батьки. З програмою початкової школи, я думаю, може впоратися кожна мама, а от починаючи з 5-го ...

Не виключаю, що і ми з 5 класу можемо піти в звичайну школу, якщо побачимо, що самі з програмою не впораємося. Хоча серйозних проблем виникнути не повинно. Я за фахом перекладач, тому можу навчити дітей іноземним мовам і дуже хочу це робити - знання мов зараз відкриває багато перспектив. У чоловіка технічна освіта, тому проблема з математикою, фізикою і хімією також відпадає. Для тих же предметів, яких ми не зможемо охопити, можна запросити репетиторів. Все одно майже кожному школяреві в середніх або старших класах батьки їх наймають.Але це вже буде видно пізніше, коли довчився до п'ятого класу (у «всезнайки» дистанційно навчають лише до 4 класу. - Авт.).

РОБОТА І СТАВЛЕННЯ ОТОЧУЮЧИХ

Якщо ви думаєте , що вдома Оля з Наталкою займаються тільки навчанням дітей і домашніми справами, то помиляєтеся. Обидві мами ще й працюють. Правда, теж вдома. Оля перекладала з іноземних мов книги, а коли з початком кризи цю роботу перестали добре оплачувати, зайнялася з чоловіком мікростоковою фотографією і відео (фото- і відеороботами на певну тематику, які продаються в Інтернеті і можуть бути використані для реклами або як ілюстрації), вивчає ІТ-технології і дуже хоче попрацювати ще і в цій сфері. 

Наташа спочатку писала невеликі статті для інтернет-ресурсів, а тепер розвиває два власних проекти-інтернет-магазин виробів ручної роботи і сайт для молодих мам. Крім того, останнім часом вони стали ще й своєрідними порадницею чернігівських мам в системі дистанційної освіти.

- Перед тим як самим зважитися на дистанційне навчання, ми читали різні статті, дивилися відео в Інтернеті, спілкувалися на форумах з батьками, які це вже пройшли, - каже Наташа. - Тепер молоді батьки все частіше звертаються до нас. Як виявилося, і в Чернігові чимало тих, хто хотів би вчити дитину вдома, але поки боїться. І у нас побоювання були, проте після року навчання ми бачимо, що дітки засвоїли той же обсяг матеріалу, що і їхні ровесники в школі, вони радісні непокойни. Це помітили навіть наші рідні, які також сумнівалися в правильності цієї ідеї. 

Тепер і бабусі, і дідусі не переймаються, що і в другому класі діти сидять вдома. Знайомі, сусіди теж цікавляться нашими успіхами, і, що радує, більше з інтересом, ніж із засудженням. - Всі діти - різні, тому не кожному підходить традиційне навчання в школах. Для нас же головне - навчити їх думати і вчитися, а не зазубрювати матеріал, - підсумовує Оля. - Тоді в будь-який момент свого життя вони зможуть знайти потрібну інформацію і отримати ті знання, яких їм бракує.

Р. S. В проекті нового Закону «Про освіту» від 30 березня 2016 року все-таки з'явилося поняття сімейної (домашньої) форми навчання. Однак поки невідомо, як скоро вона увійде в життя українців.

Катерина Дроздова, "ГАРТ" №39 (2791) від 22 вересня 2016