2 лютого 2017 року у НВК "СЗОШ-ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. А.С.Малишка" відбувся "Фестиваль української пісні".

Ведучі фестивалю, учениці 10 класу Марія Ніцак та Ліана Деревинська розпочали це традиційне дійство. А потім співочі колективи школи один за одни виконували українські пісні виходячи на шкільну сцену.

Розпочали   фестиваль наймолодші учасники – учні 2-А класу: Софія Ковтун та Катя Демчук виконали пісню «Перший сніг», а Зоряна Філоненко «Мамина сорочка».  Продовжили  народною  піснею  «Ти ж мене підманула» учні 5-А класу.

Запорозькі козаки, є і нам про що згадати:

Ой, була в нас ненька мати -  Запорозька славна Січ.

Чорний вус, брова чорнява не судомив душу страх,

І летіла наша слава  на розгонистих вітрах.

Учні  5-Б класу виконали  пісню  «Їхав козак за Дунай»,  6-Б   -  «Козацькому роду нема переводу», 7-А - «Ой у лузі червона калина похилилася», 7-Б «Хай цвіте червона калина»,  8-А «Гей ви, козаченьки»

Наступною  сторінкою пісенного фестивалю  стало виконання сучасних пісень, сучасних   виконавців.

Творче виконання пісні «Обійми» почули від учнів 8-Б класу,  9-А - «Як у нас на Україні», 9-Б -  «Василина», а учениця 10 класу Анастасія Юрченко виконала «Гімн любові»

 У рідному краї і серце співає, лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає, потоки, потоки, мов струни течуть.

Привітний і світлий наш сонячний дім, як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата, в любові й добрі тут зростають  малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине.

Мій сонячний дім - це моя Україна!

Завершували фестиваль піснями:  «Україно моя» (5-А), « Ми хочемо миру» (6-А), «Україна – це ми» (9-А).

Є щось святе в словах «мій рідний край»:

Для мене – це матусі пісня ніжна

І рідний сад, від квіту білосніжний,

 І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої,

 В містах і селах стоптані любовно,

й пісень людські прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не питай,

Рідніше нам своя святиня,

Аніж земний в чужині рай.

 Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, старі жорна,  що годували в тяжке лихоліття дітей, портрет на стіні найдорожчої  людини – усе це наші непересічні самоцвіти землі української. Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що виробились   протягом багатьох століть і освячені віками.  Як коштовні самоцвіти виграють розмаїттям кольорів, так і українська пісня виблискує багатством найрізноманітніших тем і мотивів.

У цих невеличких за розміром перлинах вмістилася вся велич народного досвіду і мудрості. І тому пісня народу, як і його душа,  невмируща.

О.М.Щербань

Фото та відео О.Спіленко, А.Дубровська