Ви увійшли як Гість
Вітаю Вас Гість!
Середа, 20.09.2017, 13:58
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
 

Меню сайту


Наші учителі
 
Методичний портал 
 Шевченко А.В.

Інформери

Форма входу

Пошук по сайту

1

Наша адреса

вул. Київська, 18
м. Обухів,
Київська обл.
08700 Україна,
тел. (04572) 5-18-54, 5-19-81
Знайти нас на мапі

Календар

«  Лютий 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
29

Корисні лінки

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти Київської ОДА

Академія неперервної освіти

Освітній портал 'Педпреса'

Український центр оцінювання якості освіти України

Лепетун. Для тих, хто хоче вдосконалювати українську мову

Правовий портал для освітян

Управління освіти Обухова

Управління освіти м.Обухова


Обухівський РВК
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Обухівський медколедж
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ cт.
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ ст.
Офіційний сайт Обухова
Офіційний сайт Обухова
Обухівська РДА
Обухівська РДА
Офіційний сайт Українки
Офіційний сайт Українки
Інформаційний портал Обухова
Інформаційний портал Обухова
Форум
Форум "Бард”
Дитячий садочок
Дитячий садочок "Зірочка”
ДНЗ
Дитячий садок «Рушничок»
Парк
Парк "Київська Русь”
Освіта в Україні і за кордоном
Освіта в Україні і за кордоном
Філологічний експрес
Головна » 2016 » Лютий » 11 » Ігор Костенко
20:55
Ігор Костенко

Ігор Станіславович КОСТЕНКО, народився 2 квітня 1963, в Бобровиці, Чернігівська область.

Заступник командира батальйону ”Київська Русь” Міністерства оборони, позивний ”Піт”. Закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації. Рік працював в аеропорту ”Кольцово” на Уралі. Шість років у міліції міста Обухів на Київщині був інспектором з бойової підготовки. Потім – директором підприємства ”Обухів-млин”.

Очолює міський спортивний комплекс. ”З роботи не звільнявся. Міська рада продовжує виплачувати зарплату – 1200 гривень щомісяця”.

2012 та 2015 року балотувався на посаду мера Обухова. Перед виборами 2012 року зняв кандидатуру.

20 лютого торік на Майдані його двоюрідного брата 34-річного Андрія Мовчана застрелили біля готелю ”Козацький”. Вісім місяців воював на Донбасі, з червня 2014-го. 8 лютого вийшов з оточення із села Рідкодуб під Дебальцевим. Разом із 95 військовими із 25-ї та 128-ї бригад перебував у оточенні вісім днів. Збирає срібні монети. Читає історичну літературу.

Улюблений фільм ”Легенди осені” американського режисера Едварда Цвіка. Одружений. Має двох синів.

Нині начальник відділу з питань оборонної роботи Управління з питань оборонної роботи, взаємодії з правоохоронними органами, протидії та виявлення корупції Київської обласної державної адміністрації.

***

ВКАЗІВКИ ВІДХОДИТИ З ДЕБАЛЬЦЕВОГО ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ НЕ ДАВАВ, КАЖЕ ЗАСТУПНИК КОМАНДИРА БАТАЛЬЙОНУ "КИЇВСЬКА РУСЬ" ІГОР КОСТЕНКО

КОЖЕН БАТАЛЬЙОН ВИВОДИВ ЛЮДЕЙ САМОТУЖКИ. Багато виходили через так званий зелений коридор, який нібито пробив cектор "С". Їх постійно обстрілювали. Ми своїх виводили полями. Загинув заступник командира взводу, який прикривав відхід.

СТОЯЛИ НА ЗАЛІЗНИЧНІЙ СТАНЦІЇ РІДКОДУБ ЗА 16 КІЛОМЕТРІВ ВІД ДЕБАЛЬЦЕВОГО. Там були 45 чоловік із нашої бригади і 50 – із 128-ї. Ми могли повернутися ще наприкінці січня. Але не пішли, щоб не залишати хлопців.

ПОДИВИВСЯ НА ОНОВЛЕНУ КАРТУ БОЙОВИХ ДІЙ. Рідкодуб уже був під контролем росіян. За селом нас оточили 150 бойовиків, а з другого боку заходили танки. Не панікували. В такі хвилини переходиш якусь межу і все стає по-барабану. Сміялися, як коні. Стібалися один з одного.

СТРАШНО БУЛО ЗАВЖДИ, особливо перед танковими атаками. Відбили чотири. Коли з РПГ спалили два танки й підбили ще один, зрозуміли, що зможемо вижити.

ЖИЛИ У ПРИВОКЗАЛЬНОМУ ПРИМІЩЕННІ. Спати було тісно, бо воно не розраховане на таку кількість людей. Вночі за командою доводилося всім перевертатися з одного боку на другий. Обстрілювали нас зранку до ночі. До цих звуків звикли. Засинали, як під колискову.

НЕДАЛЕКО ВІД ЦЬОГО ПРИМІЩЕННЯ БУВ КОЛОДЯЗЬ. Воду набирали вночі, бо вдень він прострілювався. Митися не було де. Вирішили зробити баню у сараї, де зберігали зброю. Переклали її і трохи звільнили місця. Наносили води, натопили. Перший боєць пішов митися. Не минуло й 5 хвилин, як почався обстріл, і снаряд влучив у баню. Раптом відчиняються двері. Коли чорний дим розвіявся, побачили на порозі того хлопця без жодної подряпини. Правда, контужений, з носа текла кров. Підхопили його на руки, а він каже: нічого собі попарився.

З ЇЖЕЮ ПРОБЛЕМ НЕ БУЛО. Сухпайків не мали, але в погребах покинутих хат знаходили картоплю й буряки. Із боє­припасами важче. Просили з першого дня оточення, їх надали через сім днів. Бойовики обстрілювали з мінометів. На кожен наш постріл робили 1020. Їм зброю доставляли щодня – по два ешелони залізницею в Іловайськ.

ЗА ВІСІМ ДНІВ ОТОЧЕННЯ ДРУЖИНІ ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПОДЗВОНИВ. Ми 28 років разом, і вона навіть по голосу здогадалася б. Просив товариша їй телефонувати. Він казав: Ігор не може подзвонити, але в нього все добре.

БОЙОВИКИ ПРИСИЛАЛИ СМС ІЗ ТЕЛЕФОНІВ, ЯКІ НАШІ ХЛОПЦІ ГУБИЛИ ПІД ЧАС БОЇВ. Писали всяку гидоту, погрози. Ми не звертали уваги. Погрожувати дорослим чоловікам – це смішно. Коли намагалися на ті номери подзвонити, ніхто не відповідав.

ВКАЗІВКИ ВІДХОДИТИ З ДЕБАЛЬЦЕВОГО ГЕНШТАБ НЕ ДАВАВ. Рішення приймало наше командування. Сказали, що на зміну прийде 30-та бригада. Чекали 2 години, вони не прийшли. Коридору не було. Хлопці з розвідки пробили центр міста, ми підключилися і розчистили його південну частину. Боєприпаси, які не змогли забрати, замінували.

ВИХОДИЛИ НА ТАНКАХ І МАШИНАХ. Хрестилися й молилися всю дорогу. Один із танків "Ласточка" відходив на останніх парах. Через 3 кілометри загорівся, але людей з оточення вивіз. Хлопець на БТРі п'ять разів під обстрілами повертався за своїми. Останній раз весь борт був у крові й людських мізках. Одного з наших убили і двох поранили.

КОЛИ ВИЙШЛИ З ОТОЧЕННЯ, ЛЯГЛИ ВСІ НА АСФАЛЬТ І СФОТОГРАФУВАЛИСЯ. На базі між Дебальцевим і Артемівськом помилися й поголилися. Цього хотілося найбільше.

ОТОЧЕННЯ В ДЕБАЛЬЦЕВОМУ МОЖНА БУЛО УНИКНУТИ, ЯКБИ СТРАТЕГІЯ ГЕНШТАБУ БУЛА ПРАВИЛЬНА. Вони роблять опорні пункти у селах, а між ними – нікого нема. Російські розвідувально-диверсійні групи між селами заходять у тил. Я питав у представників Генштабу, чому наші не зайняли село, не поставили блокпости. Мені казали: чогось не подумали, та й командування наказу не дало.

ПЕРЕД ПІДПИСАННЯМ МІНСЬКИХ УГОД У МАЛЕНЬКЕ СЕЛО НА ТРАСІ ДЕБАЛЬЦЕВЕ – АРТЕМІВСЬК зайшли 80 бойовиків. Можна було їх зачистить, завести наші війська з двох боків: з Дебальцевого і Артемівська. Але про це ніхто і слухати не хотів. Бойовикам дали час закріпитися і загнати туди танки. Тепер вибити їх неможливо.

СЕРЕД ТИХ, ХТО У ДЕБАЛЬЦЕВОМУ СТОЯВ ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ, БУЛО БАГАТО МІСЦЕВИХ. У хатах, які займали бойовики, знаходили наркотики й тушонку російського виробництва. Хлопці там ходити боялися – все було всіяне шприцами. Але артилеристи й танкісти – російські кадрові військові. Ми спалили два ворожі танки. Наступного дня приїхала машина Червоного Хреста з російським прапором. Забирали тіла тих, хто був у танках. Решта вбитих їх не цікавили.

В АРТЕМІВСЬКУ ДО НАС ВОРОЖЕ СТАВЛЯТЬСЯ 70 ВІДСОТКІВ НАСЕЛЕННЯ. У Дебальцевому – навпаки. Підтримували, ділилися тим, що мають.

ДО НАС ІЗ ТОВАРИШЕМ НА ПОЗИВНИЙ "БЄЖЄНЄЦ" ПІДІЙШЛА ЛІТНЯ ЖІНКА, ПЛАЧЕ: ЇЙ НЕ ДОДАЛИ ТУШОНКИ, ЩО ВИДАЮТЬ ЯК ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ. "Бєжєнєц" порадив зайти у міськраду. Вона: "Как это я зайду в белый дом?" Повели її в середину. Попросили в дівчат список. Жінці справді не додали шість банок. Коли видали – вона розплакалася. Розказала, що в її будинку залишилися п'ятеро "дівчат" і завтра святкуватимуть 85-річчя однієї. Привіз їм на свято вермішелі й тушонки.

ПРЕЗИДЕНТ КАЖЕ, ЩО ОТОЧЕННЯ В ДЕБАЛЬЦЕВОМУ НЕ БУЛО. Думаю, жополиз Муженко йому не все розказує. Порошенку вже не раз казали, що керівника Генштабу треба звільнити.

ЗАРАЗ БАГАТЬОХ ХЛОПЦІВ, ЯКИХ ВИВЕЛИ З ДЕБАЛЬЦЕВОГО, ВІДПРАВЛЯЮТЬ НА РОТАЦІЮ, бо не знають, де розмістити. Немає облаштованих позицій. Яке ж це заплановане виведення військових?

КІЛЬКІСТЬ ЗАГИБЛИХ ЗАВЖДИ ПРИМЕНШУЮТЬ (у Генштабі заявляють, що під час виведення з Дебальцевого вбито 22 ­військових, 82 – зникли безвісти і 90 захопили в полон. – "Країна"), А КІЛЬКІСТЬ УБИТИХ БОЙОВИКІВ – ЗАВИЩУЮТЬ. Ніхто напевне не може сказати, що сталося з полоненими і зниклими безвісти. Думаю, це люди, які прикривали відхід. Їх покинули. Впевнений, вони досі там воюють, але їх списали. Держава не піклується про солдатів. Робить це тільки український народ.

НАШІ АРТИЛЕРИСТИ НА ГОЛОВУ ВИЩІ ЗА РОСІЙСЬКИХ. 19-та бригада "Владикавказ" мала штурмувати Дебальцеве за чотири дні до нашого відходу. Але наша артилерія їх накрила.

ПУТІН ЗУПИНЯТИСЯ НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ. ВІЙНА БУДЕ ЗАТЯЖНА, якщо нам не дадуть зброю і в кожного не прокинеться свідомість іти й захищати країну. Коли там стоятиме не 30 тисяч, а 300 – ми зможемо вигребти всіх бойовиків, як сміття, на російську територію.

Категорія: Патріотичне виховання | Переглядів: 333 | Додав: Ayverso | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Хостинг від uCoz

НВК "СЗОШ І-ІІІ ст.№1-ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. А.С.Малишка" © 2017