Вважається, що cхвальні слова мотивують дитину і підвищують її бажання виконати справу ще краще. Втім, якщо подивитися на факти, все не так очевидно. Насправді користь і шкода похвали сильно залежать від того, як її висловити.

Чесно кажучи, ви бачили і кращі твори, але, дивлячись в очі дитині, яка чекає на вашу реакцію, що можна сказати? "Це дивовижно. Це найкраще, що я колись бачила. Це неймовірно!" Дитина сяє від задоволення, і малюнок опиняється на дверцятах холодильника, щоби й інші члени родини змогли ним насолодитися.

Проблема не в похвалі, проблема у перебільшеній похвалі, у таких словах, як "бездоганний", "найкращий", "неймовірний", замість простого "добре". Особливо схильні перехвалювати батьки невпевнених у собі дітей, які в такий спосіб намагаються покращити самооцінку дитини.

Та насправді це може мати негативні наслідки. Відомо: якщо похвала нещира, вона тільки псує ефект. Але проблема не лише в тому, що дитина може відчути фальш. Є свідчення, що перебільшена похвала змушує дітей уникати більш складних справ у майбутньому.

Коли дітям під час експерименту казали, що їхній малюнок "неймовірно гарний", ті з них, хто мав низьку самооцінку, частіше відмовлялися виконати наступну, більш складну задачу, ніж ті, кому казали просто "гарно".

Всього одне слово мало значення. Але чому? Дослідники вважають, що завищена похвала встановлює стандарт, який зависокий для дітей, але цю гіпотезу ще не перевірили.

Хвали, але не перехвалюй

Отже, як треба хвалити дитину? Провідний автор нещодавнього дослідження, психолог Едді Бруммельман радить зупинитися на хвилину і продумати свою відповідь. Вона не повинна встановлювати настільки високі стандарти, щоб ваша дитина боялася не відповідати ним у майбутньому.

Головне - які якості ви вирішите хвалити. Після двох десятиріч досліджень професор Керол Двек зі Стенфордського університету виявила, що існує велика різниця між тим, щоби хвалити дітей за їхні здібності (кажучи, приміром, які вони розумні) або хвалити за зусилля, які вони зробили (наприклад, "ти дуже старанно попрацював над цим").

В одному експерименті першій групі дітей казали, що вони дуже розумні, а другу – хвалили за зусилля. На наступному етапі перші діти не наважувалися ризикувати і обирали ті завдання, які вони знали, як виконати. Вони також відчували значно більше розчарування, якщо їм не вдавалося виконати завдання.

Коли ви хвалите дитину за її інтелект, це вчить її, що ця риса є постійною і вона нічого не може зробити, щоби її покращити. Це може змусити дитину в майбутньому уникати нового через побоювання, що вона не відповідатиме високим стандартам.

Професор Двек рекомендує акцентувати увагу дитини на процесі виконання справи. Можна сказати: "Я вражений, наскільки зосереджено ти працював над цим". Якщо щось пішло не так, критика має бути конструктивною, щоби дитина вчилася вирішувати проблему.

Багато залежить і від віку дитини. Для дошкільнят будь-яка похвала виявляється важливою, але коли вони стають старшими, великого значення набувають відтінки похвали.

Психолог Дженніфер Гендерлонг Корпус запропонувала 9-11-річним школярам розв'язати головоломку. Після виконання завдання вона похвалила одних дітей за риси особистості, інших – за результат, третіх – за підхід до розв'язання. Ще одній групі дітей вона взагалі нічого не сказала.

В наступному завданні дослідниця навмисно зробила так, що всі діти не змогли впоратися з завданням.

Результати показали, що ті діти, яких хвалили за риси характеру, переживали невдачу важче, ніж решта. Насправді похвала демотивувала їх і розохочувала пробувати далі. А ті учасники дослідження, яких хвалили за результат або за підхід до розв'язання задачі, продовжували наполегливо битися над проблемою.

Користь змагання

А що ж до похвали, яка базується на порівнянні з іншими? Здавалося б, не існує нічого приємнішого, ніж чути, що ми кращі за інших, але і тут дослідження кажуть, що все не так просто.

Студії за участі дорослих у 1970-1980-х показали, що цей вид похвали справді підвищує задоволення від виконання завдання - феномен, відомий як "внутрішня мотивація".

Утім, із дітьми це працює інакше. Після того, як 9-11-річні учасники дослідження розв'язали головоломку, одним із них сказали: "Ти чудово виконав завдання! Ти був найкращим!", іншим – "Це найкраща робота серед дітей твого віку!", тоді як решту похвалили за прогрес у роботі –"Гарна робота! Ти справді навчився розв'язувати цю задачу!"

На наступному етапі дітям запропонували намалювати картинку. Вони не отримали жодної реакції дорослих на свої малюнки і не розуміли, наскільки добре справилися. Після чого їм запропонували обрати легке або важке завдання і спитали, чи цікаво їм працювати над складним завданням.

Експеримент показав, що похвала, яка припускає порівняння з іншими, є найшкідливішою. Вона позбавляла дітей мотивації і змушувала в майбутньому обирати нескладні завдання - очевидно, через страх втратити свої переможні позиції.

Та це стосувалося лише тих дітей, які були невпевнені в результаті виконання другого завдання. Коли дітям сказали їхні оцінки, то хлопчики і дівчата реагували по-різному.

Порівняння з іншими дітьми йшло на користь хлопчикам, але не дівчаткам, які робили хибні висновки, що головне - це перемогти інших, а не отримати задоволення від творчого процесу, і тому їхня мотивація помітно падала.

Зверніть увагу: згадані дослідження стосувалися лише короткострокового впливу різних видів похвали на дітей. Визначити вплив у довгостроковій перспективі досить важко, бо в такому разі дорослі мають завжди хвалити дітей одним і тим же способом.

Втім, і цих доказів достатньо для висновку, що найбільш корисною для дітей є похвала за старанність та зусилля, а також за підхід до розв'язання задачі. Така похвала підвищує мотивацію дитини.

Думка, що "надто багато похвали не існує", як виглядає, хибна, бо завищена оцінка може мати не дуже хороші наслідки.

Джерело

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.