У скарбничку реальних досягнень Нікополя сміливо можна віднести той факт, що ми маємо єдину на південному сході України школу, де другий до вивчення іноземну мову обраний польський. І діти охоче пов'язують із ним своє майбутнє. При Дніпропетровської гірничої академії є Центр україно-польської дружби. Тут нікопольці успішно складають іспити на отримання відповідного сертифікату, що дозволяє отримати вищу освіту в Республіці Польща.

І статистика більш ніж радісна. Приміром, цього року з п'яти випускників, які бажають навчатися в Польщі, всі п'ять вступили на бюджет державних вузів Варшави, Кракова, Вроцлава, Познані та Гданська. А вимоги до вступу далеко не прості: необхідно не тільки знання мови, а й високий середній бал на ЗНО. У 2013-му студентами- «іноземцями» стали п'ятеро з семи, у минулому - шестеро з дев'яти. І це тільки на бюджетній основі.

Цим успіхам нікопольці вдячні скромній жінці з Плоцька, яка давно полюбила Україну - Гражині Андрощук. Саме її стараннями в школі №4 був створений клас з вивчення польської мови, який в результаті багаторічної кропіткої праці оснащений необхідними підручниками, художньою літературою та якісними наочними посібниками. Як першопроходець, Гражина Андрощук розробляла і розробляє методичні посібники на проведення відкритих уроків та позашкільних заходів, програми олімпіад і т.д. Міська ж олімпіада серед школярів з польської мови розцінюється за своєю суттю як обласна - фахівці стверджують, що поки в області альтернативи Нікополю сьогодні немає. Рівень же знань наших дітей język polski якщо й поступається, то тільки знанням дітей з профільних польських шкіл Західної України.

У п'ятницю, 11 грудня, якраз і проходив третій етап обласної олімпіади - «поляки» писали твір і вправлялися у монолозі. На цей раз в ній взяли участь вісім школярок - Софія Попова, Есміра Гейдарова, Єлизавета Ярошенко, Карина Якимець, Аліса Чепинога, Владислава Нестеренок, Ганна Аюбханова і Ксенія Коковіхін.

Учасниця олімпіади Ксенія Коковіхін із задоволенням вивчає польську мову: «У ній я бачу перспективу майбутнього - планую вступати до вузу Вроцлава. У мене ще є час визначитися зі спеціальністю, оскільки я вчуся на «відмінно» і мені подобаються як гуманітарні, так і точні шкільні дисципліни. Зараз я в дев'ятому класі, польську вивчаю з п'ятого, зараз - поглиблено ».

Викладацька та громадська діяльність Гражини Андрощук на вищому україно-польському рівні відзначена як така, що сприяє зближенню двох сусідніх народів, дає можливість обмінюватися культурним та освітнім досвідом, створює сприятливі умови для тісного спілкування поляків і українців. Пані Гражина брала участь у Міжнародній конференції за участю міністра освіти Польщі у Львові, і там її стараннями Нікополь увійшов у сферу інтересів польської сторони при реалізації культурно-історичних планів.

Гражина і Павло Адрощуки дванадцять років тому створили в нашому місті громадську організацію «Товариство польської культури ім. Марії Конопницької». У її пріоритети не лише проведення україно-польських зустрічей та міжнародних фестивалів слов'янської культури, архівно-пошукова робота, але і знайомство молоді з польською історією і культурою, вивчення польських традицій та мови. Раніше ми інформували читачів, що спільними зусиллями громадської організації, Генерального консульства республіки Польщі в Харкові, Центрального музею у Варшаві та на той час депутата міської ради Андрія Фісак при міській школі мистецтв був створений клас імені Фредеріка Шопена, який є фундаментальною фігурою в польській культурі.

6 грудня минулого року урочисто відкрито пам'ятний гранітний знак з вигравіруваним зображенням фрагмента карти «Запоріжжя» відомого картографа Гійома Левассера де Боплана. Карта примітна тим, що на ній вперше було позначено урочищі Нікитин Ріг, яке стало згодом нашим з вами рідним містом.

Оригінал згаданої карти зберігається в науковій бібліотеці Польської Академії наук в портовому місті Гданську. Завдяки сприянню Гражини і Павла Андрущак, Генеральний консул Республіки Польща у Харкові Ярослав Ксьонжек в дар заступнику директора краєзнавчого музею Мирославу Жуковському передав сканокопію картки «Запоріжжя» і дві інші для наукового вивчення. Пам'ятаю, тоді зазначалося, що «даний жест - результат роботи людей доброї волі в Польщі, який підкреслює доброзичливе ставлення Польщі та поляків до України».

Наталія Разуваєва

Переклад на українську Шевченко А.П.