Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створено нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки.

Робота учнів з історичними поняттями

Історичним поняттям називають ключове слово чи ключові слова, у яких відображено головні, важливі найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є найважливішим завданням навчання історії в школі.

Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в загальноісторичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними поняттями. Методисти виділяють такі етапи формування понять:

• створення цілісної картини історичного явища;
• виділення його суттєвих ознак;
• повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;
• визначення поняття;
• вправи на застосування поняття;
• перехід до вивчення нових понять.

За своєю класифікацією історичні поняття розподіляються на:

• одиничні – діють протягом короткого історичного часу в тій чи іншій  країні;
• особові     –   діють упродовж  значного періоду в одній країні чи групі   країн;
• загальні    –  діють у різних країнах, у рамках певного суспільства;
• всеохопні  – діють у різних суспільствах протягом тривалого історичного періоду.

Робота учнів з історичними документами

Важливого значення для розкриття історичного минулого набуває опрацювання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об’єднані та систематизовані в хрестоматійних збірниках. Це дає можливість конкретизувати виклад матеріалу та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:

1. Коли був написаний історичний документ?
2. Хто автор цього документа?
3. Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документа?
4. Які історичні події відображено в документі?
5. Яке враження цей документ справляє на сучасників?

Вивчення історичних персоналій

Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:

1. Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.
2. Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.
3. Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.
4. Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.
5. Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.
6. Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.
7. З’ясувати морально-психологічні якості історичної особи.
8. Показати коло однодумців і соратників історичної особи.
9. Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.

Робота учнів з текстами підручників та посібників

Підручники та посібники – найважливіше джерело знань. Форми роботи з ними можуть бути різними, зокрема:

а)  виписування головних історичних подій;

б) вибір назв, імен, дат;

в) складання текстових і хронологічних таблиць;

г) складання складних і простих планів;

д) робота з поняттями і термінами;

є) аналіз історичних документів, репрезентованих у підручнику.

Кінцева мета самостійної роботи учнів над текстом підручників і посібників, а також різноманітною історичною літературою – узагальнити історичні факти, віднайти зв’язки між ними і зробити висновки.

Етапи роботи з історичною картою

1. Ознайомлення з історичними картами.
2. Вибір потрібної історичної карти.
3. Визначення місцезнаходження на карті об’єкта, про який іде мова.
4. Уявлення за допомогою карти історичних подій (напрямків походів, місць битв, стратегічних планів полководців, районів народних повстань і національно-визвольних рухів тощо); економічного розвитку, побуту, культурного поступу чи іншої епохи.
5. Прочитання історичної карти:

а) аналіз історико-географічних образів;

б) порівняння історико-географічних образів;

в) узагальнення історико-географічних картин.

Вимоги до учнівського зошиту з історії

Ведення конспекту учнями є важливою складовою частиною уроку. В учнівський зошит записують:

а) тему та план уроку;

б) визначення головних історичних понять;

в) тези лекції вчителя;

г) цитати;

д) календарі подій;

є) різноманітні таблиці та схеми;

ж) цифровий матеріал тощо.

Для ведення зошита треба знати умови успіху:

1. Виділення головного.
2. Уникнення надмірної деталізації.
3. Логічний виклад матеріалу.
4. Постійний і систематичний запис в зошиті.

Записи мають бути акуратними, без помилок, основні думки і ключові ідеї бажано підкреслювати маркером.

Яким має бути мовлення учнів

У ході уроку історії вчитель звертає велику увагу на всебічний розвиток мовлення учнів. До усної відповіді учнів ставлять такі вимоги:

• змістовність викладу – повне, конкретне, чітке розкриття теми з використанням найважливіших історичних фактів, їх оцінка з висновками й узагальненнями;
• логічність – послідовне, чітке висвітлення історичного матеріалу;
• багатство мовлення – уживання історичних термінів, синонімів, образних висловів тощо. Багатство мовлення зумовлює використання історичних документів, знання літературних пам’яток епохи, історико-публіцистичних творів;
• емоційність і виразність – яскраве й образне висловлення думки й почуття, вміле добирання прикладів, точність слова;
• правильне вживання слів – забезпечується додержанням норм української літературної мови, відсутністю слів-паразитів, жаргонних словотворень, русизмів, правильною вимовою і написанням історичних термінів.

Використано матеріали статті "Сучасний учитель та сучасний урок" (методичні рекомендації щодо вивчення історії України та Всесвітньої історії в школі) Ф.Л.Левітаса, професора, доктора історичних наук, завідувача кафедри методики соціально-гуманітарної освіти та виховання ІППО КМПУ ім. Б.Д.Грінченка

Підготував А.П.Шевченко