Зорепади ранні я стрічала,
Впевненно робила кожен крок,
Школою жила, дітей навчала,
І святковим був кожен урок.
І світанки вже мене не кличуть,
Не ведуть доріжки в школу й клас.
І щемить чекання на обличчі -
Вересень і жовтень, листопад.
Я встаю, як звично, дуже рано,
Повагом іду в осінній сад.
Різнобарв'я квітів споглядаю,
А в очах зоріє школа й клас.
У саду моєму не шкільному
Повагом задумана іду,
Хочу розібратися в усьому...
Квіти, мої квіти - на виду.
Дуже я люблю осінні квіти,
І розмови з ними я веду.
Розуміють все, неначе діти,
Квітами, як школою, живу!..