У десятому класі до нас прислали молоденьку практикантку, чотирикурсницю з педінституту. Вона десь зо два тижні викладала у нас англійську мову.

Практикантка мала чудову фігуру і довгі ноги й незмінно носила не те, щоб міні-спідниці, але досить короткі.

Ми з Мишком, незважаючи на насмішки дівчаток, на її уроках пересідали на зазвичай порожню першу парту, тому що за цією партою відразу впритул стояв вчительський стіл і, залазячи під парту, можна було роздивлятися ноги практикантки на відстані витягнутої руки. 

Спочатку все йшло добре, кожен із нас по двічі-тричі за урок упускав із рук ручку чи зошит і пірнав під парту - милуватися ногами, що були відкриті спідницею вище колін. Практикантка все це мужньо терпіла.

Але на одному з уроків Мишко занадто захопився, зовсім зачастив під парту, перестав реагувати на мої удари під бік ліктем і ліз без черги, напевно, щось дуже цікаве угледів, подумалося мені. І раптом він з'являється з-під парти червоний, немов рак, і до кінця уроку жодного разу більше не пірнув. Я теж присмирів і перестав кидатися ручкою.

Тільки на перерві з'ясувалося, що практикантка не витримала і показала йому під столом майже перед самим носом спочатку однією рукою, а потім і другою дві смачні дулі.

Руслан Барабейко, Запорізька обл.