Ви увійшли як Гість
Вітаю Вас Гість!
Неділя, 18.08.2019, 03:14
Головна | Мій профіль | Вихід | RSS
 

Меню сайту


Наші учителі
 
Методичний портал
Шевченко А.В.

Літній мовний табір

Правова допомога
Інформери

Форма входу

Пошук по сайту

1

Наша адреса

вул. Київська, 18
м. Обухів,
Київська обл.
08700 Україна,
тел. (04572) 5-18-54, 5-19-81
Знайти нас на мапі

Календар

«  Червень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Корисні лінки

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти Київської ОДА

Академія неперервної освіти

Освітній портал 'Педпреса'

Український центр оцінювання якості освіти України

Лепетун. Для тих, хто хоче вдосконалювати українську мову

Правовий портал для освітян

Управління освіти Обухова

Управління освіти м.Обухова



Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Обухівський медколедж
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ cт.
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ ст.
Офіційний сайт Обухова
Офіційний сайт Обухова
Обухівська РДА
Обухівська РДА
Офіційний сайт Українки
Офіційний сайт Українки
Дитячий садочок
Дитячий садочок "Зірочка”
ДНЗ
Дитячий садок «Рушничок»
Парк
Парк "Київська Русь”
Освіта в Україні і за кордоном
Освіта в Україні і за кордоном
Філологічний експрес
Філологічний експрес
Освітній портал
Освітній портал
Євро освіта
ЄвроОсвіта
ДНЗ
Дитячий садок «Веселка»
Київський РЦОЯО
Київський РЦОЯО
Вінницький РЦОЯО
Вінницький РЦОЯО
Методичний портал учителів-словесників Обухова


Головна » 2014 » Червень » 17 » Сергій Квіт: На реформи наважуся. А що мені може завадити?
20:54
Сергій Квіт: На реформи наважуся. А що мені може завадити?

Інтерв’ю Міністра освіти і науки України газеті «Дзеркало тижня» № 21 від 13.06.2014

Міносвіти зустрічає чорним металевим парканом «імені Д.Табачника». У затишному скверику на міністерському подвір’ї — рядок машин. Але прямо біля ганку припаркований чийсь дуже демократичний спортивний велосипед.

Приймальня ще нагадує про попереднього керманича МОН. Пафосна табличка «під золото» з вимогою вимкнути мобільні і залишити їх у приймальні міністра. Вигадлива вішалка для міністерського одягу, стрижень якої стилізований під шкіряні палітурки багатотомної енциклопедії. Але поруч із нею дуже скромна новенька паперова чорно-біла табличка «При пожежі дзвонити 101″.

Чи змінилося щось у Міносвіти, а отже — і в самій галузі? З рішучим наміром з’ясувати це відчиняю двері кабінету міністра. Сергій Квіт зустрічає просто й привітно.

— Сергію Мироновичу, під час своєї першої прес-конференції на посаді міністра ви обіцяли зняти паркан навколо міністерства. А він і досі на місці. Передумали?

— Ні. Обіцяв — значить, обов’язково зроблю. Тим більше що з таким самим проханням до мене зверталися й кияни. Але з’ясувалося, що ця огорожа фактично належить місту і поставлена за його кошти. Тому ми тричі зверталися до пана Бондаренка з проханням зняти паркан. Однак відповіді не отримали.

Окрім дозволу, на цю справу потрібні й певні кошти. Виявилося, що наш скверик має паркове значення, тут ростуть унікальні рослини. Тому потрібно не просто зруйнувати паркан, а зробити це дуже обережно, зберегти всі цінні насадження.

— Ви почали свою роботу на новій посаді з наказу «Про введення в дію Дорожньої карти розвитку української освіти». Чи задоволені тим, як виконуєте власноруч складену (і, до речі, погоджену зі студентами, що блокували приміщення МОН) дорожню карту? 

— Так, там практично все виконується. Були вимоги демократизації освіти, підзвітності, прозорості. Всі ці речі ввійшли в наш законопроект «Про вищу освіту». Який, сподіваємося, незабаром буде прийнято.

Один тільки пункт виявився сумнівним (я про це не знав з самого початку) — про скасування розпорядження КМУ від 26 червня 2013р. №486 «Про віднесення цілісного майнового комплексу Національного університету біоресурсів і природокористування України до сфери управління Міністерства освіти і науки». У нас є чотири ВНЗ, що перебувають в аналогічній ситуації: Києво-Могилянська академія, КНУ ім. Т.Шевченка, КПІ та НУБіП (колишній аграрний університет). Усі вони були підпорядковані Кабміну, а потім, з ініціативи Табачника, передані у розпорядження Міносвіти. Я, на той час ректор Могилянки, не був проти цього. Всі ВНЗ мають перебувати в системі освіти. Бо всі навчальні заклади повинні мати спільні вимоги до якості навчання. КПІ й КНУ також не протестували.

Але студенти НУБіП, які брали участь у пікетуванні МОН під час Майдану, внесли до Дорожньої карти пункт про повернення їхнього вишу в управління Кабінету міністрів. Вони побоювалися, що, коли їхній університет перебуватиме в системі МОН, його розбазарять усілякі «табачники».

Насправді в НУБіП уже давно триває розбазарювання землі, цей виш причетний до кримінальних схем. Революційні ж студенти, звісно, не брали участі в сумнівних справах свого ВНЗ і багато чого не знали. Ми почали своє міністерське розслідування і з’ясували, що буквально за 3 дні до завершення контракту ректора вчена рада університету, з ініціативи ректора, підтримала відчуження 120 га землі в Бучі.

До нашого розслідування підключилися журналісти. Виявилося, що торік відбувалося таке ж відчуження землі ще, як мінімум, у самому Києві та Криму. За рішеннями вченої ради НУБіП ми відстежили, що після передачі університету у відання Міністерства освіти, з серпня 2013 р., рішеннями ради було відчужено понад 420 га. Причому інколи це відбувалося на користь фізичних осіб. Яких саме і на яких підставах — ці дані перевірить слідство.

Що таке 420 га ? Це дуже багато. Уявіть собі дорогу з Києва до Харкова завширшки кілометр. При цьому ми не бачимо якоїсь вигоди університету від цих відчужень. Навіть немає коштів на відновлення корпусу, що згорів. Тепер потрібно з’ясувати, скільки саме землі втратив університет. Усі документи ми відразу передали до Генеральної прокуратури та СБУ. Для мене ж головне — організувати незалежні вибори ректора в цьому ВНЗ.

— Виконувачем обов’язків ректора НУБіП призначено не співробітника вишу (проректора, декана, наприклад), а людину зі сторони — колишнього міністра освіти Станіслава Ніколаєнка. Чому? 

— У НУБіП міністерство призначило в.о. ректора зі сторони, оскільки багато родичів екс-ректора Дмитра Мельничука працюють в університеті на різних посадах. Один із синів — проректор. Сам екс-ректор тридцять років керував вишем (це неприйнятно для європейського університету). За таких умов неможливо організувати незалежні вибори. Тим більше що сам колишній ректор досі був категорично проти них. Він неодноразово переконував і мене, і членів Кабміну, і народних депутатів у тому, що його треба призначити без конкурсу, самим лише рішенням міністерства. Це було мені страшенно підозріло.

— Ви, як колишній ректор, дуже добре обізнані з проблемами вищої школи. Чи будуть вас так само цікавити середня і дошкільна освіта? Які найважливіші кроки з реформування шкільної освіти планує міністерство? 

— Не можу сказати, що шкільна чи дошкільна освіта мені не цікаві. З проблемами школи я обізнаний дуже добре, оскільки мої мама і бабуся були вчителями.

Щоб підвищити якість освітніх послуг, потрібно реформувати зміст середньої освіти. За рахунок чого? Насамперед слід переглянути програми і навчальні плани, щоб вони відповідали сучасному світовому розвитку, новітнім науковим технологіям. Дитина повинна бути активним учасником навчального процесу, приймати самостійні рішення, а не перетворюватися на статичну посудину, яку хтось наповнює чи напихає знаннями. У старшій школі буде впроваджено профільне навчання. Його нову концепцію МОН розробляє спільно з Академією педнаук.

Головне для якості освіти — це шкільні підручники. Я можу сказати, що корупційні схеми, які існували при відборі та друкові підручників, ліквідовано. Уже скасовано заборону на використання у школах навчальної літератури, надрукованої до 2010 р. До речі, цьогорічна Державна підсумкова атестація для випускників проходить за різними збірниками завдань, а не лише за платними, як це було раніше.

У мене відбулися зустрічі з освітянами у Миколаєві, Харкові, Донецьку, Херсоні. На останній ми домовилися, що проведемо наприкінці травня велику нараду у МОН, присвячену середній освіті. Щоб наші освітяни могли висловитися і внести свої пропозиції стосовно розв’язання найбільш важливих і дражливих проблем. Цю нараду ми провели.

Робимо все крок за кроком. Перше, що стоїть у нас на порядку денному, — прийняття закону «Про вищу освіту». Бо проект закону вже готовий. Крім того, вища освіта значною мірою впливає на середню освіту, виставляє до неї певні вимоги. Наступний законопроект, над яким уже працюємо, — «Про освіту». Він рамковий і значною мірою буде присвячений саме середній освіті.

Поряд із проблемами школи йдуть проблеми професійно-технічної освіти. Остання дуже зав’язана на ринок праці, і це висуває певні вимоги до неї.

Також особливої уваги потребують і дошкільна, і позашкільна освіта, де навчальні програми потрібно переглянути у бік виховання й соціалізації дитини. Ми поступово занурюємося в цю проблематику.

— Без якісної середньої школи не можна говорити про якісний університет, про входження в європейський освітній простір. Чи планується повернення до 12-річної середньої школи? 

— Звичайно, планується, тому що наша освітня система повинна бути суголосна з європейською системою. Інша річ, що в цьому питанні є професійна і політична складова. Тема 12-річки була страшенно вульгаризована Д. Табачником. Оцей дванадцятий рік формально був перенесений на дошкільну освіту. І якби європейські фахівці й експерти нас запитали, який у нас термін навчання, вони б отримали відповідь — 12-річний. Але насправді дошкіллю не приділяється належної уваги.

Слід переглянути підходи до навчання у школі. Розробити нові навчальні плани, підручники, орієнтовані на 12 років. Знайти кошти на все це, врешті-решт.

Тема впровадження 12-річної школи буде порушуватися. Але не зараз. На сьогодні це завдання не є першочерговим. Існують речі, які треба вирішувати негайно: прийняти закон про вищу освіту, розібратися у корупційних схемах у сфері освіти.

— Хто втілюватиме в освіті нові прогресивні ідеї, хто проводитиме реформи? Корпус чиновників істотно не змінився. Ви згадували про розширену нараду в МОН, на якій обговорювалися шляхи розвитку середньої освіти. Її активно коментувала освітянська громадськість. Популярна думка така: десь 75% її учасників — стара гвардія. Ви вірите в те, що чиновники з багатолітнім стажем, ті, хто пересидів не одного міністра, хто заганяв учителів у Партію регіонів і на Антимайдан, працюватимуть над втіленням ідей демократизації та децентралізації в освіті, європейських свобод, автономії?

— Я згоден з вами. Справді, ми зібрали на Всеукраїнську нараду не лише вчителів, а й начальників управлінь та відділів освіти. І справді, недоліком цієї наради було те, що виступали переважно держслужбовці, а освітяни були скромнішими. Але це не означає, що ми орієнтуватимемося лише на слова управлінців. Ми всіх попросили надати нам пропозиції щодо реформування середньої освіти у письмовому вигляді. Все ретельно вивчатимемо. Для нас важливо дати освітянам знак, що нас цікавлять усі думки й ідеї стосовно того, які проблеми найбільш кричущі, що є пріорітетним, найважливішим.

Щодо того, хто робитиме реформи, — ми повинні достукатися до вчителів, директорів шкіл, пробудити їхню ініціативу. Позиція тих людей, хто працює безпосередньо у школі, надзвичайно важлива. Хочеться, щоб ставлення педагогів до проблем і перспектив галузі не було індиферентним. Щоб вони знали: ми готові їх слухати.

Ми реагуємо абсолютно на всі скарги, які надходять до МОН. Хоч це й не так просто. Якщо є якісь факти, сутички, прояви корупції, то ми реагуємо як «швидка допомога». Хай люди не бояться, будуть активними. А ми, міністерство, підтримаємо їхню активність.

Щодо кадрової політики на місцях — це прерогатива місцевих органів влади. Ми погоджуємо нових начальників обласних управлінь освіти. Це нові люди. Ми викликаємо їх у міністерство, знайомимося. Але не призначаємо на посаду. Крім того, просто одним махом усіх замінити — неможливо. Люди ходять на роботу, виконують свої обов’язки. Немає такої практики, аби щоразу з приходом нової влади всі держслужбовці звільнялися.

А в міністерстві вже почалися ротації. Перш за все, істотно оновлено склад колегії МОН. Вона омолодилася, в ній з’явилися нові обличчя, зменшилася кількість працівників міністерства і побільшало представників громадських організацій. У керівному складі міністерства так само відбулися зміни: три управління очолили нові керівники. Є зміни у складі акредитаційної та атестаційної комісій.

— Чи правда, що з приводу діяльності деяких чиновників Міносвіти правоохоронними органами ведеться розслідування, відкрито кримінальне впровадження?

— Так, СБУ та Генпрокуратура зараз активно розслідують діяльність колишнього керівництва Міністерства освіти і науки. У зв’язку з необхідністю збереження таємниці слідства я не можу розповісти, про які саме питання йдеться. Проте можу сказати, що розслідують, безперечно, найбільш резонансні. Кримінальне провадження не відкрите, але матеріалів уже зібрано вдосталь, аби довести корупційні схеми, організовані Дмитром Табачником.

— Одна з болючих проблем освіти — відсутність конкурентного ринку підручників. Ви готові віддати школам гроші на придбання навчальної літератури і дати свободу вибору при закупівлі книжок?

— На всі ці кроки ми можемо піти. Наша принципова позиція — загальна лібералізація та децентралізація  управління освітою. Дуже важливо, щоб була свобода вибору. Але є певний алгоритм розпоряджання грішми, які виділяє казначейство на закупівлю підручників. Він не передбачає процедури передачі коштів школам. Ми працюватимемо над створенням юридичного механізму такої передачі. Якщо нам вдасться його створити, то передамо гроші школам.

— На друк деяких підручників держава виділяє кошти. Для цього проводиться конкурс, його переможці отримують спеціальний гриф. Але перемагають не завжди найкращі. Довіри до конкурсів, організованих під крилом Міносвіти, немає. Чи зміниться щось у цій сфері?

— Ми відмовилися від римування навчальної літератури для вищої школи. Цю відповідальність покладено на вчені ради університетів. Якщо схвалені ними підручники викликатимуть нарікання, ми поставимо питання: навіщо нам такий університет, вчена рада якого не знає, що вона рекомендує. Це може бути однією з підстав скорочення університетів, котрі неякісно працюють.

У середній освіті ситуація складніша. Зараз, спільно з громадськими організаціями, ми розробляємо принципово новий механізм конкурсного відбору рукописів підручників, суть якого в тому, що МОН віддає експертні функції незалежній інституції (комісії). До неї увійдуть найкращі вчителі, видавці, батьки, можливо, навіть журналісти. На підставі висновків такої комісії міністерство як орган державної влади виноситиме рішення про розподіл державних коштів на видання підручників. Щоб це було можливо, потрібно чітко визначити юридичний статус незалежної інституції і механізм її взаємодії з органами державної влади.

Над цим ми й працюватимемо.

— Після прийняття нового «Закону про вищу освіту» буде створено ще одну незалежну від МОН структуру— агенцію з якості. Вона візьме на себе функції «третейського судді» у різних питаннях — моніторингу якості освіти, акредитації, атестації. Як формуватиметься її склад?

— Ця агенція формуватиметься за квотним принципом, який прописаний у проекті закону «Про вищу освіту». До неї увійдуть представники від міністерства, від університетів різних форм власності (державних, комунальних, приватних), від студентства, від Національної академії педагогічних наук, від працедавців.

Це буде державна структура. Але професійно незалежна. У деяких країнах такі комісії чи агенції мають статус громадських організацій або є приватними. У нас така структура приватною бути не може, бо в нашій країні система фінансування вищої освіти переважно державна. Державні університети сьогодні в Україні більш якісні, ніж недержавні. Тому важливі рішення не можуть прийматися поза державою. Але ця незалежна агенція може акредитувати недержавні агенції, яким делегує певні свої завдання.

Проте в Україні, як і в Європі, буде дотримано основного принципу: така комісія має бути професійно незалежною. Попередня влада створила в освіті ситуацію менш демократичну, ніж при Сталіні. Тоді ВАК входив окремою структурою в систему уряду. При Януковичі й Табачнику ВАК фактично увійшов до структури Міносвіти і підпорядковувався міністру. Таким чином, було вкрай централізовано всі управлінські функції в міністерстві. І це необхідно змінювати.

— Серед найважливіших реформ вищої освіти — зміна процедури ліцензування вишів. Чим ідеологічно відрізняється новий варіант ліцензійних умов?

— Якщо стисло, то основні відмінності такі. Перша — ці вимоги значно спрощуються, стають більш зрозумілими. Друга — зменшується кількість державних службовців, із якими треба контактувати університетам. Таким чином, потенційно зменшується корупційна складова. І третя — нові ліцензійні умови корелюються з тими умовами, які висуваються у Західній Європі. І це має інтеграційне значення для наших університетів. Зокрема, підвищуються вимоги до рівня наукової роботи викладачів, залучення їх у міжнародні дослідницькі проекти. Натомість кількість паперів, потрібних для проходження ліцензування, буде зменшуватись.

— Які ще кроки Міносвіти покликані «розкріпачити» виші?

— Із прийняттям нового закону «Про вищу освіту» відбудуться істотні зміни у становищі вищих навчальних закладів. А щодо кроків Міносвіти… Ось, наприклад, недавно в нас відбулося перше засідання Акредитаційної комісії України (колишньої ДАК). На ньому ми вирішили, що всі дискусійні питання між Комісією і ВНЗ вирішуватимуться на користь останнього, крім випадків, коли вочевидь створюються можливості для профанації вищої освіти. Скажімо, деякі виші намагалися отримати ліцензію на підготовку перукарів на заочній формі навчання. Таких речей, звісно, толерувати не можна.

Я вважаю, що наші ВНЗ занадто багато погоджують із міністерством: відпустки, відрядження, ще якісь дрібні робочі питання. Таким чином вони захищаються від наших же перевірок. Гадаю, слід відійти від цієї практики. Після прийняття закону «Про вищу освіту» буде нова ситуація.

Ми не «нависаємо» над університетами, дослухаємося до них, не даємо якихось невластивих їхній діяльності і статутам завдань. Сподіваюся, вони це оцінять. У наших відносинах ми цілком усунули корупційну складову.

З нинішнього року ми зробимо відкритим і прозорим розподіл держзамовлення. Вся інформація (включно зі списком членів комісії та протоколами засідань) буде оприлюднена на веб-сайті міністерства, а також централізовано передана в систему «Конкурс». Стане неможливою ситуація, коли при розподілі держзамовлення виграє той, хто швидше добіжить до міністра. Не створюватиметься система «мах-на-мах», коли міністр дає якісь преференції університету при розподілі державного замовлення, а виш потім підтримує його. Все це сприятиме якості освіти. Бо в першу чергу держзамовлення отримають ті університети, котрі дають якісну освіту. І тут комісія орієнтуватиметься на незалежні рейтинги. Такі, як «ТОП-200″, «Компас», рейтинги журналів «Кореспондент» і «Деньги». А міністерського рейтингу ми взагалі складати не будемо.

— У Дорожній карті ви обіцяли зміни в процедурі захисту дисертацій: зменшення кількості публікацій, забезпечення відкритого доступу (з розміщенням онлайн) до всіх кандидатських та докторських дисертацій. Проведення на таких умовах переакредитації дійсних кандидатів та докторів наук. 

— Ми обов’язково все це зробимо. Проект відповідних змін уже підготовлено й розіслано експертам для ознайомлення. Проте більшою мірою ці кроки прив’язані до нового закону «Про вищу освіту». Там передбачено, що, окрім постійних спецрад із захисту, можна створювати одноразові спецради, як це практикується в усьому світі (наприклад, для захисту дисертації з вузькоспеціалізованої теми створюється спецрада із визнаних фахівців у цьому питанні). Я сам керував колись трьома одноразовими спецрадами в Барселоні. У Києво-Могилянській академії є докторська школа, яка включає вісім PhD програм. Оскільки в Україні ніхто не визнає PhD, ми організовуємо захисти спільно з нашими європейськими партнерами. Для цього створюються одноразові спецради, до яких входять фахівці з України та закордону.

Законопроектом «Про вищу освіту» передбачається обов’язковість публікації дисертації онлайн, що стане важливим кроком у підвищенні якості наукових праць і дасть можливість перевірки на плагіат.

— Припустімо, ви виявили плагіат. І що далі? Є якісь юридичні механізми для того, щоб звільнити з посади плагіатора, позбавити його наукового звання?

— Виявлення факту плагіату є підставою для позбавлення наукового ступеня. Проблема в тому, хто має зафіксувати наявність плагіату. Навіть у досить очевидних випадках має бути хтось, хто скаже остаточне слово і підпише експертний висновок. На жаль, в українській науці мало людей, готових на такі кроки. Проте можливість довести плагіат є. І тоді людина, яка на це пішла, втратить свою репутацію назавжди. Це професійна смерть.

Працюючи ректором НаУКМА, я не міг вигнати студента, наприклад, за плагіат у курсовій роботі. Але щороку ми відраховували певну кількість студентів за плагіат у дипломній. Вони отримували оцінку «нуль».

Був випадок, коли я звільнив викладача за плагіат. У принципі, він міг би подати на мене до суду. Бо законодавче забезпечення для такого рішення недостатнє. Згідно з нашим законодавством, можна добиватися офіційних санкцій проти людини, якщо порушення авторського права можна обрахувати у грошовому вимірі. Взагалі, дуже важко покарати за крадіжку інтелектуальної власності.

На Заході окремий університет має повноваження на звільнення такої людини. І ми будемо теж до цього йти.

— Можливо, є сенс внести доповнення до «Закону про вищу освіту» стосовно санкцій проти плагіаторів?

— На мій погляд, плагіат не належить до пріоритетів саме цього закону. Проте покарання має бути надзвичайно жорстким. Усі мусять розуміти, що крадіжка чужих ідей рівнозначна професійному самогубству.

— В Україні було кілька скандальних плагіатних справ. Чи не найгучніша — справа Інеси Артамонової, завкафедрою ДонНУ. Вона набула й міжнародного розголосу, оскільки «запозичення» шановна науковець робила з дисертацій російських вчених. Ще один приклад— завкафедрою Запорізької державної інженерної академії (ЗДІА) Борис Середа також упійманий за руку на плагіаті у своїх статтях та навчальному посібнику. Кажуть, нині пан Середа допущений до конкурсу на заміщення посади ректора академії. В обох випадках факт плагіату доведений. Є висновки експертизи, рішення суду. Як сьогодні МОН може відреагувати на ці факти? 

 Так, справа Артамонової справді гучна. Я з нею обізнаний. Найближчим часом ми доведемо її до завершення силами Міністерства освіти і науки. Також можу сказати, що на наступному засіданні Атестаційної колегії будуть довгоочікувані рішення щодо деяких плагіатних справ.

Що стосується другої справи — допуску до участі в конкурсі, то роль міністерства у цьому суто формальна: перевірити на відповідність вимогам. Перелік вимог дуже вузько означений, і виходити за його межі ми не можемо. Проте це не означає, що про такі випадки можна забувати й не реагувати на них. Але всі дії треба проводити у правовому полі, щоб вони мали незворотний характер.

— І про вступну кампанію. Кримчани, а тепер і випускники Донецька та Луганська зіштовхуються з певними труднощами в ній. Які проблеми у зв’язку з цим вам уже вдалося розв’язати, а які — ні?

— В основному всі проблеми ми розв’язали. Ми індивідуально підходимо до кожного. Всі українські університети завжди ідуть назустріч абітурієнтам із цих регіонів. Жодних скарг від кримчан немає. ЗНО для абітурієнтів із Донецької і Луганської областей ми перенесли на другу, додаткову сесію. Вони приєднаються до тих, хто з якихось причин не зміг скласти тестування під час основної сесії. У разі потреби розглянемо питання і третьої, додаткової сесії.

— Цьогорічні умови прийому до ВНЗ неістотно відрізняються від торішніх. Хіба що зменшено з 200 до 60 балів вагу середнього бала атестата.

— Нинішнього року ми також у порядку експерименту дозволяємо кільком політехнічним університетам застосовувати коефіцієнт 0,75 до непрофільних предметів. Це означає, що коли людина живе математикою, а мову знає гірше, то бал з математики буде зарахований із коефіцієнтом 1, тобто у повному обсязі, а вага балу з мови буде трохи зменшена — помножена на 0,75.

— Чи можна очікувати радикальніших змін наступного року? Наприклад, скасування пільг вступникам, відмови від урахування середнього бала атестата? 

— Середній бал атестата не можна скасовувати. Бо тоді ми дискримінуємо школу. Учні не перейматимуться навчанням, а зосередяться лише на підготовці до вступу.

Пільги вступникам міністерство скасувати не може. Бо їх закладено в закон. Зміни можливі тільки через Верховну Раду. Я б хотів подивитися на політиків, котрі за них голосуватимуть. Хоча я особисто вважаю, що пільги вступникам треба скасовувати. Краще надавати адресну соціальну допомогу.

— Як передбачається розвивати науку в університетах? 

— Наш шлях — інтеграція науки й освіти. Частково це передбачено в новому законі «Про вищу освіту». Треба зближувати систему Національної академії наук і університетську систему. Без цього нічого не буде. Проте не можна це робити шляхом адміністративного тиску. Є більш витончені механізми стимулювання співпраці. Наприклад, виділення окремого фінансування під проекти, які виконуватимуться університетом і академічним інститутом. Тоді обидві сторони будуть зацікавлені в пошуку потенційних партнерів для виконання проектів. Безперечно, залученість українських науковців у міжнародні проекти так само має зростати, адже це показує, які дослідники працюють на високому рівні. Тому міжнародна експертиза наукових проектів має поступово ставати нормою для України, як це є у багатьох європейських країнах.

— Після ліквідації Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації (Держінформнауки) окремі департаменти агентства будуть перепідпорядковані МОН. Хто очолить науковий блок у МОН? 

— Не окремі департаменти Держінформнауки, а все, що стосується науки, буде підпорядковане МОН. І очолить цей науковий блок мій заступник з науки Максим Стріха.

— З приводу Національного науково-дослідного Інституту українознавства. Як відомо, при Д.Табачнику він був перепрофільований у Інститут українознавства та всесвітньої історії, а керувати ним призначений скандально відомий А.Чайковський. Чи будуть тут якісь зміни?

— На жаль, пан Чайковський не погодився піти з посади за власним бажанням. Тому він поки що обіймає цю посаду. Зараз завершується реорганізація Інституту українознавства. І в ньому буде новий директор.

— Можна скільки завгодно переставляти крісла й змінювати керівників, але якщо система організації наукових досліджень залишається незмінною ще з радянських часів — на якісні зміни в освіті і науці годі сподіватися. Конкурсний відбір проектів, незалежна наукова експертиза досі не стали поширеною практикою. Наважитеся змінити систему?

— Звичайно, наважуся. А що мені може завадити?

Оксана Онищенко

mon.gov.ua

Категорія: Події в Україні | Переглядів: 486 | Додав: admin_a | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Хостинг від uCoz

НВК "СЗОШ І-ІІІ ст.№1-ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. А.С.Малишка" © 2019