18 лютого 2014 року відбулася зустріч  учнів 10 Б та 11 класів НВК «СЗОШ-ЗОШ І-ІІІ ст..№1 ім. А.С.Малишка» з ветеранами Афганістану, що були учасниками бойових дій, у період з 1979-1989 рр. 

Радіонов Олександр Васильович - випускник Трипільської школи. Він розповів про нелегку службу на блокпосту Мазарі-Шариф високо в горах Афганістану. Спати приходилося втрьох на розстеленій плащ-палатці. Приходилося ночувати в палатках, землянці. Довелося служити біля історичної ущелини Македонського. Олександр Васильович  розповів про історичні події, що сталися з відомим полководцем Александром Македонським, який пересік територію Афганістану без завоювання. Нерідко військовим не вистачало кисню для дихання, води та продуктів. Проте військовий обов’язок та спеціальна підготовка зміцнювала моральний дух наших солдат.  Він приймав участь в Мармольскій операції  з ліквідації укріпрайону та бази банди Забібулло в районі Мармоль (провінція Балх) в січні-лютому 1984 року. Звідси загони і групи бунтівників постійно здійснювали вилазки для нападу на об'єкти в Мазарі-Шаріфі. Враховуючи надважкі гірські умови цього району і високу ступінь підготовки його бунтівниками до захисту до операції залучалися значні сили. Це була єдина операція за всю війну, проведена прикордонниками за директивою міністра оборони СРСР маршала Радянського Союзу Устинова. Директива, крім вищевказаної задачі прикордонним військам, передбачала авіаційну підтримку силами 24 вильотів літаків винищувачів-бомбардувальників.

Прикордонник Бударний Юрій Григорович розповів учням про нелегкі роки служби 1982-1985 рр. в Термезі, Узбекистан. Термез -  найвіддаленіше місто Радянського Союзу на кордоні з Афганістаном. Приходилося перебувати в надскладних умовах за відсутності води для миття та відведених місць для ночівлі. Почули діти розповіді про солдатську дружбу, взаємодопомогу, особливості підготовки в прикордонних військах того часу.

Медсестра Яненко Людмила Миколаївна, обухівчанка, випускниця школи А.Малишка та Обухівського медичного училища. Працювала в Обухівській районній лікарні. До Афганістану вона пішла за власним покликом.  Пройшла нелегкий шлях медичної сестри в афганській війні. Розповіла про тяжкий шлях переїзду, нелегке життя в медичному госпіталі в надскладних умовах, де не вистачало звичних засобів гігієни, елементарних ліків, продуктів харчування. Піднімати на ноги доводилося тяжко хворих на тиф та інші небезпечні інфекційні хвороби солдат. Захворіла сама. Людмила Миколаївна згадує про бойову подругу з Білорусії, яка врятувала її особисте життя, лікуючи її від страшної хвороби. Лише недавно вона налагодила зв'язок з колишньою колегою по професії та присвятила їй вірш, що линув від самого серця. Всім старшокласникам вона щиро побажала мирного неба над Україною, щоб не лунали постріли та вибухи.

Від імені педагогів та учнівського колективу висловлюємо велику вдячність усім землякам Обухівщини, що з гордістю пройшли свій бойовий шлях і не втратили повагу, мужність і людяність.

Автори: Спіленко О.К., Шевченко А.П.