В Україні у 1932-1934 роках з голоду померло майже 4 млн осіб, або 13% всього населення. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України спільно з американськими дослідниками, які оприлюднила провідний науковий співробітник інституту Наталія Левчук сьогодні на прес-конференції у Києві, передає УНІАН.

Вона зазначила, що Інститут демографії спільно з американськими дослідниками протягом тривалого часу проводив системні дослідження з відновлення повної та достовірної картини демографічної динаміки України у 1920-1930 роках. Результати цієї роботи дали змогу вперше за новою методологією провести науково обґрунтовану оцінку людських втрат України внаслідок Голодомору 1932-1933 років.

Демографічний аналіз показав, що Україна зазнала значних людських втрат внаслідок голоду протягом трьох років – з 1932-го по 1934-й. Загальні демографічні втрати охоплюють втрати через надсмертність і втрати ненародженими.

"Втрати через надсмертність (різниця між реальним числом смертей і їхньою гіпотетичною кількістю, яка могла бути за умови відсутності голоду), тобто через перевищення смертності її природного рівня, в Україні внаслідок голоду у 1932-1934 років становлять 3,9 млн осіб. Із загальної кількості втрат 93% припадає на сільських жителів. Із 3,9 млн осіб, померлих від голоду, 1 млн становлять діти молодші за 10 років", - заявила Левчук.

"У підсумку за 1932-1933 роки від голоду померло 13% загальної чисельності населення України. У містах втрати становлять 4% населення, у сільській місцевості – 16%, тобто кожний шостий селянин був приречений на смерть від голоду. 90% втрат були у 1933 році", - додала Левчук.

Також, за її словами, у 1932-1934 роках через Голодомор від Україні не народилися 600 тис. дітей.

В Україні від Голодомору 1932-1933 років найбільше постраждали жителі Київської та Харківської областей

В Україні від Голодомору 1932-1933 років найбільше постраждали жителі Київської та Харківської областей. Про це свідчать результати дослідження, які оприлюднила провідний науковий співробітник інституту Наталія Левчук сьогодні на прес-конференції у Києві.

Вона констатувала, що у 1932-1937 роках Україна складалася з восьми регіонів: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Одеська, Харківська, Чернігівська області та Молдавська АРСР.

"Результати дослідження виявили, що найбільших втрат зазнали Київська та Харківська області (у межах тогочасного поділу), у яких втрати через надсмертність у 1932-1934 роках сягають 190-200 осіб у розрахунку на 1 тис. населення", - зазначила Левчук.

Потім, за її словами, за рівнем втрат ідуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області та Молдавська АРСР (від 102 до 126 осіб на 1 тис. населення).

Найменші втрати через Голодомор були у Чернігівській та Донецькій областях (54-91 осіб на 1 тис. населення).

За даними дослідників, демографічні наслідки Голодомору є достатньо відчутними й досі: якби не було голоду у 1932-1934 роках, чисельність населення Україні нині була б більшою на 4 млн осіб.

У Радянському Союзі у 1932-1934 роках від голоду померло 8,7 млн осіб

У Радянському Союзі у 1932-1934 роках від голоду загалом померло 8,7 млн осіб. Про це свідчать результати дослідження, які оприлюднив завідувач відділу інституту Олександр Гладун сьогодні на прес-конференції у Києві.

"Голод не оминув й інші республіки Радянського союзу. Втрати через надсмертність унаслідок голоду в усьому СРСР становили 8,7 млн", - заявив він.

"Серед республік СРСР Україна посідає перше місце за абсолютними обсягами втрат через надсмертність, а Казахстан має найвищі показники втрат через надсмертність у розрахунку на тисячу населення протягом усього періоду голоду", - зауважив Гладун.

Також, згідно з даними дослідження, відносні втрати через надсмертність у 1933 році найбільшими були у Казахстані та Україні. Значно меншими були втрати Росії, ще меншими – у республіках Середньої Азії, у Бєларусі та в республіках Закавказзя.

Довідка

Щорічно в останню суботу листопада в Україні вшановують пам'ять жертв голодоморів і політичних репресій.

Голодомор 1932–1933 років - масовий, умисно організований радянською владою голод, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) і Кубані, переважну більшість населення якої становили етнічні українці.

Голод настав внаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших харчових продуктів у селян представниками радянської влади, що призвело до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах і здійснювала його експорт за кордон.

Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не зазнав покарання. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не тільки навмисно замовчувалося радянською владою, про нього взагалі заборонялося будь-де згадувати.

У 2003 році Український парламент назвав, а 2006-го - офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.

13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні 1932-1933 років.

Кримінальну справу порушила і розслідувала СБУ за фактом здійснення Голодомору-геноциду в Україні в 1932-1933 роках.

Рішенням суду були підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію здійснення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКП(б)) Йосипом Сталіним (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів (СРСР) В’ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем і Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії більшовиків України (КП(б)У) Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем і членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Менделем Хатаєвичем, геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної в ході досудового слідства Інститутом демографії і соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Національної Академії наук України, в результаті вчиненого геноциду в Україні загинули 3 млн 941 тис. людей.

Суд констатував, що Сталін (Джугашвілі), Молотов (Скрябін), Каганович, Постишев, Косіор, Чубар і Хатаєвич вчинили злочин геноциду, передбачений ч.1 ст.442 Кримінального кодексу України (геноцид), і закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю.

У листопаді 2015 року президент України Петро Порошенко підписав указ "Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів", який спрямований на гідне вшанування пам’яті постраждалих від геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років в Україні, вчиненого тоталітарним репресивним сталінським режимом, а також голодоморів 1921-1922 та 1946-1947 років в Україні.

Джерело