Чинним санітарним нормам та правилам для шкіл і дошкільних закладів років більше, ніж нашій державі. В них – жодного слова про використання комп’ютерів у садочках.

Стареньке бабусине брязкальце швидко набридло вашому малюкові, не захоплюють його новенький м’яч і навіть сучасний конструктор. Звісно, ви розумієте, чому так сталося. Дерев’яна іграшка не виграє веселу мелодію, м’яч не блимає різнокольоровим підсвічуванням, а ловити рибку в комп’ютерній грі набагато цікавіше, ніж складати пірамідку з кубиків. Ви не вважаєте, що це нормальний процес дорослішання? І це цілком зрозуміло, адже вашому малюкові лише три рочки. То чи корисна для його здоров’я і розвитку інформатизація, яка почалася вже в такому юному віці?

Поблукавши всесвітньою мережею, можна знайти безліч програм, які да­ють можливість найменшень­ким оволодіти комп’ютером. Програми переважно іноземні. В європейських й американ­ських дитячих садочках вихо­ванці навчаються працювати за комп’ютером і полюбляють гра­тися за допомогою інтерактив­ної дошки. Щоправда, завдан­ня підібрані найелементарніші: з’єднай крапочки, пересунь кар­тинку — якраз для дошкільнят.

ВАРТО ЧИ НІ?

А у нас аналогічні програм­ки здебільшого розрахова­ні на старших діток. І це, не­зважаючи на те, що більшість комп’ютерних програм й ігор у світі розробляють фахівці з України. Чому б їм не попра­цювати з педагогами та психо­логами, аби зробити програмне забезпечення більш розвиваль-ним? Мабуть, так не робиться, бо й педагоги використовува­ти їх не поспішають. А мож­ливо, питання «Варто чи ні?» вже не стоїть?

— Комп’ютери і взагалі тех­нічні пристрої вилучити з на­шого життя неможливо, — аб­солютно підтримує цю тезу директор Інституту обдарова­ної дитини НАПН України Во­лодимир Камишин. — Більшість сфер людської діяльності по­требує сьогодні вузької спе­ціалізації. Отже, і підготовку таких спеціалістів треба почи­нати якомога раніше. Навіть з дитячого садочка! Навчати на комп’ютері варто з того віку, коли дитина вже може ним ма­ніпулювати: в шість місяців — тиснути пальчиком на кубик, у три роки — орудувати мишкою, а коли вивчить літери — то й клавіатурою. І помиляються ті педагоги, які проти «ранньо­го комп’ютерного розвитку». Школярі сьогодні можуть «по­садити в калюжу» будь-якого досвідченого педагога, просто зайшовши в інтернет і відшу­кавши там якусь цікавинку на наступний урок.

ВОНИ «ЖИВУТЬ» І ПІД ЛІЖКОМ

Навіть, якщо ви не бажаєте саджати малюка перед моніто­ром, не думайте, що своєрідних комп’ютерів немає в його кім­наті. Вони «живуть» і на столі, й під ліжком. Починаючи з пер­ших місяців малюка, ми купує­мо йому брязкальця з веселими мелодіями, блимаючими лам­почками, килимки, що світять­ся, коли наступаєш, іграшки, які розмовляють. А чи знаєте ви, що в кожному з цих при­ладів усередині є комп’ютер, потужність якого в кілька ра­зів більша від того, що поса­див американців на Місяць? І всі ці прилади визнані корис­ними для розумового й фізич­ного розвитку дітей. Однак чи не забагато ми дозволяємо ко­ристуватися електронним при­ладдям нащадкам, замість того, щоб почитати книжку або ви­йти на прогулянку?

— Малюк все одно не сиді­тиме довго перед монітором, — запевняє Володимир Ками-шин. — Якщо ви переймаєтеся тим, скільки часу йому мож-

на гратися за комп’ютером, то для кожного віку є свої пси­хологічні особливості. Коли ди­тина зовсім маленька, вона не може зосередитися на чомусь більше, ніж на 5 — 10 хви­лин. Комп’ютер нічого не змі­нив. Просто, якщо 30 — 40 ро­ків тому ми запитували себе,

чи корисно дитині багато чи­тати, бо через це виникне ко­роткозорість, то сьогодні ті самі переживання ми перенесли на комп’ютер.

ЦЬОГО НЕ БУДЕ!

То що заважає встановити комп’ютери в дитячих садоч­ках? Як і завжди, в питаннях розвитку дітей проблема має і медичний, і педагогічний ас­пекти. Може, дехто з педагогів і вважає, що від прогресу не втекти, але медики переважно проти такого навантаження на зір і психіку в ранньому віці. В попередніх номерах газети ми вже писали про те, що чинним державним санітарним нормам і правилам для шкіл та дошкіль­них закладів років більше, ніж

нашій державі. І там, звісно, немає жодного слова про ви­користання комп’ютерів у са­дочках.

— У нових цього також не буде, — стверджує заступ­ник директора Інституту гі­гієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва НАМН Украї­ни Надія Полька, яка працює над розробкою таких пра­вил. — Буде прописано час і режим роботи за комп’ютером тільки для середньої та стар­шої школи. Ми рекомендуємо систематично використовувати комп’ютер для навчання лише з десяти років. Згубний вплив комп’ютера на зір, порівняно з книжкою, набагато більший. Школярам молодшого шкільно­го віку ми радили б всього кіль­ка занять — уроки для ознайом­лення з комп’ютером.

ЗАСЛІПЛЮЮЧИЙ ФАКТОР

Якщо дошкільнику за комп’ю­тер так категорично не мож­на, отже, і шкідливий вплив на зір через сидіння за моніто­ром наші науковці не досліджу­ють. Але, враховуючи те, що в деяких школах замість зви­чайних апробують електрон­ні підручники, офтальмоло­ги вивчали вплив PocketBook на органи зору. За попередні­ми дослідженнями, особливих відмінностей від паперових не знайшли. Тому вважають їх ви­користання оптимальним. Од­нак команди «Даєш комп’ютер найменшеньким!» ми від них не дочекались.

— За останні п’ять років на 6 відсотків побільшало па-тологій органів зору, особливо зріс відсоток дітей з коротко­зорістю, — песимістично поча­ла розмову Наталія Малачкова, лікар-офтальмолог, викладач Вінницького національного медуніверситету. — Всі хворо­би помолодшали: якщо раніше ми знаходили так звану шкіль­ну короткозорість, починаючи з 13 років, то сьогодні виявля­ємо її уже в 9. І справа не в тому, щоб заборонити доступ до комп’ютера, а в тому, як його обмежити. Навіть маленькі діти сьогодні сидять за комп’ютером годину — три. Батьки не мо­жуть, а деякі й не вважають за потрібне їх контролювати.

Щоб зберегти зір малюків, учитель чи вихователь також повинен правильно організувати робоче місце. Наприклад, якщо ввімкнув інтерактивну дошку — треба зачинити вікна, щоб мож­на було дивитись на екран. Але при цьому не можна виконува­ти письмові роботи й читати, бо знижується освітлення.

— Зображення на моніторі складається з пікселів — ма­леньких частинок, кожна з яких світиться сама по собі, — по­яснює Наталія Валентинів­на. — Яскравість зображення на комп’ютері змінюється — а це згубно для ока: весь час зву­жується й розширюється зіни­ця. Як результат — очі втом­люються. Сьогодні більшість моніторів — з пласким екра­ном, і нам здається, що це змен­шить їх згубний вплив на очі. Але всі пласкі монітори дають відблиск, який подразнює ре­цептори органу зору. Тільки антивідблискове покриття окуля­рів для роботи з комп’ютером частково може зняти втому з очей. Однак все-таки найкра­щий захист для малюків — не сидіти перед монітором.

А ЯК У НИХ?

ПО НОУТБУКУ НА НЕМОВЛЯ

У багатьох країнах Європи та Азії комп’ютери постійно вико­ристовують для навчання дітей у садочках. Особливо актив­но комп’ютеризацію дошкільної освіти сьогодні впроваджують у Кореї. У Росії, як і в нас, тільки починають застосовувати розви-вальні дитячі ігри та програми для дошкільнят. А ось Португалія п’ять років тому вирішила комп’ютеризувати всі щаблі навчаль­ного процесу, аби кожна дитина мала ноутбук і доступ до все­світньої павутини. Небагатим сім’ям, в яких підростають школя­рі, роблять великі знижки для придбання ноутбука та під’єднання до інтернету. Влада Португалії планує, що незабаром принаймні 9 з 10 учнів молодшої школи навчатимуться за допомогою ноутів.

ПОКИ ІНШІ ГОВОРЯТЬ…

…у Києві вже з’являються дитсадочки, де за комп’ютером працюють дошкільнята. Про програму для діток старшої групи розповідає її автор – методист-вихователька садоч­ка «Ольвія» Оксана Левицька: – У нас лише перші кілька уроків ознайомлювальні. А далі вже дітки потроху навчаються. Завдання спрямовані на роз­виток моторики, логічного мислення. Це і розмальовки, і вправи на кшталт «з’єднай за крапочками та розмалюй», прописи на комп’ютері спеціальною «ручкою», вправи з ру­ховими елементами. Діти працюють раз на тиждень по 12 хвилин. Оскільки для дошкільнят санітарні норми не затвер­джено – орієнтуємося на норми для першого класу. Кожен урок у нас проводять фізкультхвилинку і гімнастику для очей.

Олена СОЛОДОВНІК, «Освіта України» № 49-50