17 лютого 2017 року до малишкової школи завітала юрба українських письменників. Серед них була Мія Марченко, яка дебютувала у 2016 році із книгою “Місто тіней”, що над нею вона працювала довгих шість років, планувала свій твір як добру різдвяну казку з фантастичними пригодами, а вийшла в неї психологічна повість для підлітків із потужною мотиваційною складовою.

На зустріч з Мією Марченко прийшли шестикласники.

Мія Марченко

Авторка розповіла  дітям про свою дебютну книгу "Місто тіней". За її словами ця книга є моторошною фантастичною історією, таким собі жахастиком, що містить містичні події.

Як дізнаємося згодом,  Мія займається також перекладом з англійської та французької мов дитячих книжок. Вона дуже любить свою роботу і свої захоплення. Знаючи дві мови, може з легкістю перечитувати книжкові новинки, що виходять в Європі, а згодом можна їх перекласти на українську чи російську. І від цього відчуває творчу насолоду.

Щоб писати книги, потрібно мати творче натхнення. Що може бути Джином натхнення? У авторки це численні пригоди, подорожі,  стосунки з іншими людьми, переживання приємних та інших життєвих подій, пора року, тварини інше. 

Як виявляється почати писати легко, а ось дійти до кінця не так просто. Більшість молодих письменників так і не дійшовши до завершення своїх творів залишають цю справу. А ось їй самій вдалося випустити свою першу книгу. 

Ми дізналися про те, що досить часто приходилось переписувати той чи інший сюжет, інколи повертатися до попередньої ідеї. Лише розуміння того, що твій твір завершений, і його можуть прочитати багато людей приносить ще яку насолоду.

Свої перші твори вона почала писати в 12 років. Як це було? Майбутня письменниця перечитувала кілька разів улюблені твори, проте кінцева розвязка наводила її на те, що можна  сюжет зробити зовсім іншим. Вона прагнула написати закінчення твору таким, яким він мав бути на її думку. Ось так почали народжуватися свої  сюжетні повороти.

Багато сюжетних ліній авторка пов`язує в своїй книзі з відвідуванням латвійського міста Риги. При своїх подорожах розмовляє з містами, неживими предметами. При подорожі в те чи інше місце прагне дізнатися, що спонукало до його утворення, чим там займаються люди, що їх хвилює. І згодом приходить натхнення.

Зустріч з письменницею-початківцем була дуже корисною. Діти прагнули прочитати цю книгу згодом. Мали гарні враження. Подякували за приємно проведений час і побажали не забувати про нашу школу і в майбутньому завітати в гості.

*****

Головна героїня повісті для дітей середнього шкільного віку — дванадцятирічна Марта. У дівчинки померла мама, тож її забрав до себе тато, якого вона майже не знала, і його дівчина Інґе, яка виявилася ще тою істеричкою. Тому Марті доведеться не тільки звикати до нової школи й шукати друзів, а й знайти порозуміння із членами своєї нової родини. 

Насправді ця книжка чимось нагадує відому з 90-х комедію “Важка дитина” з Майклом Олівером у головній ролі. Щоправда, Марта не настільки проблемна, хоча би тому, що дівчинка. Але вона теж тікає з дому, не слухає дорослих, чинить так, як уважає за потрібне, навіть б´ється з однокласниками. І причина такої поведінки — достоту та ж, що й у персонажа вищеназваного фільму, Джуніора. Річ у тім, що Марті болить. Їй здається, що ніхто її не любить, нікому вона не потрібна, мама покинула її, і один лише Серафін, вирізьблений зі слонової кістки маленький янгол, - найдорожче у світі, що варто берегти. І якби не один крутий поворот у її житті — Марта так би й не усвідомила багатьох важливих речей і не змогла би вгамувати свій біль. Але про це — потім. Спершу — про персонажів. 

Мія Марченко дала своїм персонажам переважно іншомовні, екзотичні імена, а містам — суто умовні назви, як-от Місто тіней, Королівство Золотих Веж тощо, певно, для того, щоби трохи відійти від реалізму в повісті, зробити її більш фантастичною, а образи — узагальнити. 

Мія Марченко прагнула створити казку про злого короля і його холодну, байдужу доньку, які пригнічували простих людей. Насправді ж усе це відходить на другий план у порівнянні із тим, як авторка розкрила психологію персонажів.

Основна ідея цієї повісті — заклик до людей вірити, сподіватися, мріяти попри всі життєві негаразди, бачити незвичайне в буденному, а тим паче — на Різдво. Різдво творить дива, переконана письменниця. Варто лише дуже захотіти — і це здійсниться. 

Авторка використовує у творі символи, як-от янгол — символ добра, півень — передвісник біди, нещастя, символ войовничості, вогонь — символ життя тощо. 

До того ж, створені Мією Марченко персонажі — цілком типові: це звичайнісінькі сучасні підлітки та їхні батьки, часом дуже прогресивні й творчі, але місцями — аж до “совковості” стереотипні. Вони — такі ж люди, яких ми кожного дня бачимо навколо себе: на вулиці, в метро, на роботі. Їхні діалоги переконливі й природні. 

Наратором у цій повісті виступає авторка: Мія Марченко не намагається бути Мартою, вона виступає в ролі психолога, який відсторонено розповідає про те, що відбувається з дівчинкою, її рідними й друзями. І передати всі емоції та почуття 12-річної дівчинки в неї виходить не гірше, ніж у Марка Лівіна, який у книзі “Бабине літо” перевтілився у хлопчика. 

Отже, книжка, що стала переможцем конкурсу “Напишіть про мене книжку!”, а також “Коронації слова” дійсно варта своїх нагород. Твір допоможе сучасним дітям краще розібратися в собі й багато чого їх навчить.

Використано матеріали рецензії на книгу "Місто тіней" 

Мія Марченко. Місто Тіней: повість. Художник Надія Дойчева-Бут. — К. : Фонтан казок, 2017. — 360 с., іл. (Серія «Книжка про мене»)

Автор: А.П.Шевченко