Академічний ліцей №1 ім. А.Малишка Обухівської МР

Дитячі роботи у рамках акції "16 днів проти насильства"

Ayverso — Tue, 08 Dec 2015 16:46:24 GMT

Конкурс малюнків біло проведено 8 грудня 2015 року.

Георгій (Юрій) Васильович Кия́нченко

Ayverso — Sun, 29 Nov 2015 07:51:34 GMT

Юрій Васильович Киянченко народився 11 травня 1911 року в селі Обухів Київської губернії в сім'ї Василя Івановича та Марії Федорівни.

У народженні був названий Юрій, а після обміну паспортів у 1945 році був записаний як Георгій. Навчався в Обухівській повітовій школі.

У 1932 році закінчив дворічну Київську художньо-індустріальну школу.

З 1932 по 1939 рік навчався в Київському інституті пролетарського мистецтва (з 1934 року Київський державний художній інститут), де його викладачами були К. Н. Єлева, П. Г. Волокидіна, А. А . Шовкуненка, К. Д. Трохименко. Після закінчення інституту викладає в Київській державній художній школі.

У 1933 році Юрій Киянченко знайомиться зі своєю майбутньою дружиною - Надією Компанієць. З 1939 року брав участь у регіональних, а потім у республіканських і всесоюзних художніх виставках. Член Спілки художників СРСР.

У жовтні 1941 року художник отримав повістку і був мобілізований до лав Червоної Армії. Через два місяці потрапив в оточення в "Київському котлі" і був узятий в полон. Юрій потрапляє в концентраційний табір "Хорольська яма" під Полтавою. Але дружині Надії дивом вдалося витягти чоловіка з ув'язнення і вони повертаються до Києва.

Період 1942-1945 р.р. - Час мандрів сім'ї Киянченко по території окупованої України та Європи: спочатку вони живуть у Львові, потім їдуть до Чехії, потім до Австрії. Там вони і зустріли прихід Червоної Армії і Юрій був був відправлений у угорський містечко Влашим, на кордоні з Чехією, в табір для інтернованих. Завдяки сприянню родича, який був офіцером НКВС і до якого звернувся за допомогою батько Надії, подружжю Киянченко дозволяють залишити табір і відправитися додому. Це був грудень 1945 року.

У Києві Георгій починає працювати в майстерні Київського товариства художників, веде художню студію.

Картини, які Киянченко Г.В. пише в кінці 1940-х на початку 1950-х років з успіхом виставляються на республіканських і всесоюзних виставках.

У 1954 році родина Киянченко від Спілки художників отримує майстерню на території Києво-Печерської Лаври. У цьому ж будинку були майстерні Михайла Дерегуса, Степана Кириченко, Михайла Чепіка, Онуфрія Бизюкова.

Георгій Киянченко часто виїжджав у творчі відрядження. Їздив в обов'язкові поїздки на гіганти соціалістичних будівництв, а для душі любив бувати на етюдах, виходячи на катері на Дніпро.

Митець працював у царині станкового живопису. Серед його робіт є й тематичні картини, і пейзажі, і портрети, і натюрморти, і плакати.

Георгій Киянченко помер 19 червня 1989 року.

У 1993 році відбулася виставка творів Г. В. Киянченко і Н. Д. Компанієць-Киянченко в Державному музеї українського образотворчого мистецтва в Києві.

Твори Георгія Васильовича Киянченко представлені в Національному художньому музеї України, в музейних, галерейних та приватних збірках в Україні та за її межами.

Киянченко Г.В. Ти на панщині, а я в неволі. 1963-1964 рр. Х.,м. 203х165 см

Киянченко Г.В.: Човни на Дніпрі, 1955, 37х45, картон, олія

За матеріалами: art-nostalgie.com.ua

Вірші для малят

Ayverso — Sat, 14 Nov 2015 06:50:08 GMT

Автор пропонує вірші для дітей дошкільного віку про послідовність одягання та миття рук,а також "Два сніговики", "Наші діти".

ОДЯГАЛОЧКА

(послідовність одягання)

Одягаємо штанці,

Взуємо носочки,

Узуваєм чобітки,

Вдягнем світерочки.

Шапка, шарфики, пальто

Будемо вдягати,

На прогулянку гуртом

Підемо гуляти!

***

УМИВАЛОЧКА

(послідовність миття рук)

У нашої доні – крихітки-долоні,

У нашої внучки – трудівники-ручки.

Ручки у пісочку грали,

Ручки грядочку копали.

Ручки натрудились,

Ручки забруднились.

Швидше краник відкрути

І водицю відпусти.

Ти біжи, водице,

Доня буде миться.

Ручки намочили,

Ручки намилили,

Потім ручки грались –

із гірочки спускались,

долоньки милили,

пальчики схрестили.

Вимились під краном –

Й стали ручки гарні!

***

ДВА СНІГОВИКИ

Наш майданчик зима

Снігом завалила.

Ми гуртом сніговика

У садку ліпили.

Ми велику кулю

Із снігу скачали,

Потім трохи меншу

На неї поклали.

А маленьку – зверху:

Голову зліпили.

Ну а руки з паличок

У боки встромили.

Тільки сумно одному

У дворі стояти,

Зліпим малюка йому,

Й буде він, як тато.

І стоять у нас в дворі

Два сніговичатка:

Один – тато-сніговик

Й сніговик-малятко.

***

НАШІ ДІТИ

Наша група „Сонечко”

У садку найкраща,

Два Назари є у нас,

А також дві Даші.

Юліан і три Іллі,

Діми три і Владік,

Ярослав і Даніїл,

Коля, Рома, Радік,

Дві Полінки і Олесь,

Вітя, Еля, Ніка,

Є Софійка і Єгор,

Сміхотушка Віка.

Дружні і веселі всі,

Ніби сонця промінці.

Автор: Бабінець Руслана Володимирівна

Поезія Наталі Любиченко

Ayverso — Thu, 05 Nov 2015 19:53:18 GMT

Поезія надана Наталією Любиченко для шкільного сайту НВК. При копіюванні матеріалу, обов`язково вказувати її автора, Наталю Любиченко та посилання на сайт, звідки взято матеріал.

Під крилом

Птахом лечу я у рідне село,

Де черешні, немов наречені,

Де вальсує святе джерело,

Бо святкове і в дні буденні.

Росянистий спориш вусатий

Зачекався моєї ходи,

Біля мене клопочеться мати –

Хлібом пахне у хаті завжди.

А рушник, рушничок, оберіг –

То є крила моєї долі.

Прилечу я, ступлю на поріг,

Заспіваю, як жайвір у полі,

Поцілую матусині руки –

Посміхнеться вогонь на чолі.

І не стане між нами розлуки

І не висохне хліб на столі.

Мрія

В задумі блакитна ялина,

Запрошення жде до танцю.

Вже й пісня кохання лине,

Ну, де ж ти, єдиний обранцю?

Вирує в душі її мрія,

Уже дозріває й живиця…

Та знову його немає,

Він сниться їй, тільки сниться

Чужі

Берізка й дубочок

зійшлися на межі –

Так схожі на зовні,

а в душах чужі.

Берізка вологи й тепла

мала вдосталь,

Дубочка ж малого

виховував простір,

А вітер колючий укріплював

кору,

Сніги шліфували

могутню крону…

Не склалася розмова

на стрічній межі,

Бо мрії в них різні

і душі чужі.

***

Вітер незваний

В обіймах снарядів,

В туманному ліжку,

Зі сполохів «градів»

Напишеться книжка.

Бетонні уламки

Повідають світу:

Про «кіборгів» замки,

Летовища цвіту,

Самотню оселю,

Рушник вишиваний,

Крилату шинелю,

І вітер незваний…

07.02. 2015

***

Я маю свій рай

Веселка смакує водою з Дніпра,

Минулим духмяниться Дівич-гора,

Волошку лоскочуть міцні колоски,

А бджілка медує стрункі сокорки.

Усміхнене сонечко палить біду.

Омріяним кроком дитинства іду.

У рідному краї я маю свій рай,

Зову до Всевишнього:

«О – бе – рі - гай!!!»

***

Будьмо!!!

З української диво землі

Вітер носить вітання по світу.

А в отвіт весняні журавлі

Накурличуть врожайного літа.

Сивий місяць огорне оселю.

Заколише тривогу й печаль,

Озоветься світанок веселий,

А йому порадіє вівчар.

***

Каштанові дощі

Цілують мерзлу землю.

Мережива плющів

Весни дарують зелень.

Осіння вже пора.

Згасає літня втома.

І з'явиться зоря,

І зникне невідомо…

Хата

Зажурена, бліда, щербата

Бабусина старенька хата.

Поморщилася, облупилась,

Чимало лиха надивилась.

Наслухалася крику, сміху,

Малечі дарувала втіху.

Вечірню пестила свічу,

Цвіла піснями досхочу.

Зорю гляділа аж до ранку,

Ховала в роси колисанки,

Благословляла в путь дороги,

Таїла біль, страшні тривоги.

Все віддавала до останку,

А озирнулась ̶ сум на ґанку

Густу мережить павутину,

У заростях не видно тину.

Блукає вітер коло хати,

Самотній, наче пес кудлатий…

Заручини

Виплітали зореньки

Павутинний сон,

Колисанки з келиха

Лляли в унісон.

Молодик заслухався…

Зупинився вмить ̶

Заручився красень ̶

Вірністю світить.

02.03.2012

Випила сльози війна

Випила сльози війна,

Вкрилась росою земля.

Си –и - нку, си – но – чок!.. Луна…

Божим ти став немовлям?!

Туга охоплює світ,

Доля спіткнулася вмить,

Коси – мов попелу цвіт, Як нареченій прожить?

Хто запустив отой млин?\Хто розбудив буревій?

В кого спитає той син:

«Тату, татусю, ти ж свій?»

Серце ятрить за внучка,

Бо ж захищав рідний ерай.

Зламана гілка гнучка.

Чуєш, країно, вставай!..

Випила сльози війна,

Вкрилась росою земля.

Си –и - нку, си – но – чок!.. Луна…

Божим він став немовлям…

09.09. 2014

***

Виграють весняні промінці

Утішають серце від печалі

Струшують сльозину на щоці

На барвисті пелюстки опалі

Кличуть обеліски до небес

Нам вимолюють благословення

Хто поміг – у пам'яті воскрес

Для майбутнього, для сьогодення

Соловейко у гаю притих

Уклонюся воїнам низеько

У віночку слів моїх простих

Вічний біль від

України-неньки.

***

Промінь сонця небесної сотні

Промінь сонця Небесної сотні

Золотить Україну мою,

Схід боронить – де браття ротні

Мов граніт у нерівнім бою.

Скоро промінь загляне до хати

Вгамувавши нестерпний біль,

День свободи і ніч оспівати,

На столі цілувать хліб і сіль.

Промінь сонця навчив нас любити

Сіять зерна з глибинних літ.

Буде символом Вкраїна жити,

Мир полине у всенький світ!!!

***

Попід вербами кароокими

Попід вербами кароокими

Ходить молодість диво-кроками.

Усміхається, квітне мальвами

І закоханими манить далями.

А сама припада до струмочка,

Мов матуся до доньки й синочка,

І вслухається заворожено,

Юна молодість не зурочена.

Напилася водиці святої

Не зламалась від долі терпкої

Бо душа, мов криниця чиста,

А думки – врожаї колосисті.

Розлучили роки нас крилаті,

Сповива сивочоле латаття

І вже шорхає старість кроками

Попід вербами кароокими.

***

Кущ осінніх хризантем

Кущ осінніх хризантем

Обрію всміхається –

І зникає сум і щем,

Радість повертається:

Стежкою до криниці,

Що обабіч хати,

Й до дитячої світлиці,

Де в молитві мати

Колискової співає

Колосить надію

І віконце поглядає

Цвітом смуток гріє.

***

Сутінки спогадів

Жоржиновий вечір

вмостився на призьбу

У сутінках спогадів

юністю бризнув.

Блаженнеє сяйво

посипало з неба,

Туманна перлина

горнула до себе,

Дмухнуло весною

минулого літа

На давні забуті

стежки горицвіту.

***

Прислухайся

Поцілунком сонця вмиті

У волошках в златім житі

Цюркотять перлини

літа

Посланці добра і

світла

***

Якось дивно

Сидить кавун в

гостях у дині

І мовить:

«Сестро, дуже дивно

Щодня я в полі засмагав

І ось лишень, смугастий

став.

А ти ж у затінку

проспала

то звідки променів набрала?!

***

У слави немає душі

Хоч є в неї хибний злет

Як втратиш її,

не тужи

Мудріше іди

вперед!

Цвітом липи зігріюся

взимку

Підгодую синичок

в саду

І твоєю лижнею, синку,

Онучат у життя

поведу…

***

Молитва матері

Вмиваюся смаглими росами

Вслухаюся в подих війни

Осколки встелились покосами

Між ними найкращі сини

Десь мати із серденьком зораним

В молитві вже котру мить

Розмову веде вона з зорями

Питає поради, як жить.

Соколика мріями світлими

Веде в країну казок

І житеме з ними завітними

Обняти синочка разок

Вмиваюся смаглими росами

Вслухаюся в подих війни

Осколки встелились покосами

Між ними найкращі сини…

Усе життя пишу

сценарій долі

А в нім чомусь

так плутаються ролі

У хаосі блукають,

губляться у часі

А інколи, мов

першокласник в класі.

Дивакуваті стали

із роками

Мов немовля все

граюся словами

Мабуть для почуттів

було замало волі

Тож все життя

пишу сценарій долі.

***

Під грушею тінь,

У хаті тиша…

Панує лінь!

***

2003

Якщо душа захищена

фортецею любові,

Вона ніколи

не стане сміттєзвалищем.

***

Твоє кохання

спливає стрімким потоком

по гладенькому асфальту.

Як хочеться,

щоб з'явилися

хоч дрібненькі камінчики,

які затримали

прозорий потік.

***

Закриває день повіки,

сповиває темнота.

Утішаюсь – не навіки,

тимчасова дрімота.

***

Із любові проросла зернина,

Із зернини – дитина,

Із дитини – людина,

Із людини – цілий світ.

***

Цукор і сіль

одну мають ціль,

Та на смак

різні.

***

Із піснею жити легко –

Мелодію обирати важко.

***

Виходить із лісу

з порожнім кошиком –

прикро.

Мати пусті кишені –

сумно.

Але найтяжче –

носити порожню душу.

***

Замерзлі сльози,

як весняні бруньки:

Бруньки від тепла

розцвітають,

А сльози –

горе змивають.

Наталя Любиченко під час візиту до Винниківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат у для дітей з малими і неактивними (фаза згасання) формами туберкульозу

"Молитва за Україну" від учнів навчального закладу

Ayverso — Sat, 28 Mar 2015 18:42:39 GMT

Ідеї на урок трудового навчання. Печворк. МК прихватка.

admin_a — Sun, 07 Sep 2014 06:18:34 GMT

1. З картону вирізаємо шаблони потрібного розміру, гексагон зі стороною 2.5 см.

2. Кожен шаблон обтягуємо шматочком тканини. Можна використати залишки крою. З вивороту прихоплюємо ниткою, закріплюючи куточки.

3. Складаємо візерунок із заготовок. Якщо подобається-приступаємо до зшивання.

4. Тепер зшиваємо заготовочки. Складаємо обличчям до обличчя по черзі детальки і зшиваємо вручну дрібними стібками.

5.Ось так виглядають шви з вивороту і по обличчю

6. Готову квіточку добре прасуємо і акуратно видаляємо шаблони. Коли видалили всі Шаблончики, ще раз добре проходимся праскою.

7. Викроюємо два круги - один для обличчя, інший для вивороту і прокладку, наприклад, синтепон. Складаємо бутербродом, сколюємо шпильками.

8. Починаємо стегати. Правило стьобання - від центру до країв. Спочатку простегують нашу квіточку від середини. Можна стягувати прячмой рядком, а можна і декоративно. Коли простьобано квітку, можна простьобати все поле навколо квіточки, а можна залишити і так. Тоді треба буде по кругу нашої майбутньої прихватки пройтися прямим рядком, це треба для зручного пришивання бейки.

9. Пришиваємо бейку.

10. Наша прихватка готова.

Автор: Лапитоша

Переклад та ідея розміщення: Шевченко А.П.

Андрій Малишко. "Вчителька"

admin_a — Mon, 25 Aug 2014 06:08:48 GMT

Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають квіти,
Вчителько моя, зоре світова,
Де тебе питать,
Де тебе зустріти?

На столі лежать зошитки малі,
І роботи час проганяє втому.
І летять-летять в небі журавлі,
І дзвенить дзвінок
Хлопчику малому.

Скільки підросло й полетіло нас
В молодій весні, в колосистім полі,
А у тебе знов та ж доріжка в клас,
Той же явір наш
Під вікном у школі.

Двох синів твоїх узяли фронти,
Бо на рідний край впала чорна злива.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в тяжкий мороз
Непожата нива.

Знов щебече юнь і цвіте трава,
Пізнаю тебе в постаті несхилій,
Вчителько моя, зоре світова,
Раднице моя
На Вкраїні милій!

Ніч яка місячна, зоряна, ясная!

admin_a — Mon, 25 Aug 2014 05:58:34 GMT

Ніч яка місячна, зоряна, ясная!

Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Слова: Михайло Старицький
Музика: народна

Чорнобривцi.

admin_a — Mon, 25 Aug 2014 05:51:47 GMT

Чорнобривцi насiяла мати,
У моiм свiтанковiм краю,
Та й навчила веснянки спiвати,
Про надiю квiтучу свою...

Як на тi чорнобривцi погляну,
Бачу матiр стареньку,
Бачу руки твоi моя маму,
Твою ласку я чую рiдненька…

Я розлуки та зустрiчi знаю,
Бачив я у чужiй сторонi,
Чорнобривцi iз рiдного краю,
Що насiяла ти на веснi…

Як на тi чорнобривцi погляну,
Бачу матiр стареньку,
Бачу руки твоi моя маму,
Твою ласку я чую рiдненька…

Прилiтають до нашого поля,
Iз далеких краiв журавлi,
Розцвiтають i квiти I доля,
На моiй Украiнськiй землi...

Як на тi чорнобривцi погляну,
Бачу матiр стареньку,
Бачу руки твоi моя маму,
Твою ласку я чую рiдненька…

Як на тi чорнобривцi погляну,
Бачу матiр стареньку,
Бачу руки твоi моя маму,
Твою ласку я чую рiдненька…

Слова: Микола Сингаївський

Музика: Володимир Верменич
Мова: Українська

Створення презентацій на уроках інформатики. Ідея 2

admin_a — Sat, 15 Dec 2012 09:52:26 GMT

1. Запустити програму Microsoft Office PowerPoint.

2. Створити 7 слайдів.

3. Вибрати фон для презентації. Формат фону - Градієнтна заливка - На два кольори: Жовтий та зелений.

Слайд 1

1. Створюємо гніздо та стовбур. Для цього використовуємо елементи Автофігур:

прямокутник -стовбур (заливка сірий колір);
пляма 1 або 2 з елементів Зірки та стрічки (заливка коричневий колір).

Слайд 2

2. Створення фігурки лелеки. Для цього використовують елементи Автофігур.
3. Створення голови, тулуба, крила.

Голову створюють за допомогою овалу (заливка білий колір) а крило та тулуб за допомогою овалу та трикутника. Спочатку створюють тулуб - овал (білий) + трикутник (чорний). Потім їх групують (виділити один елемент, затиснути клавішу SHIFT, виділити всі інші, натиснути праву клавішу миші, згрупувати).

Створити копіюванням крило (виділити один елемент, затиснути клавішу CTRL та створити ще 1 елемент відпускаючи кожного разу ліву клавішу миші) та зменшити його за розмірами.

4. Створення шиї.

Шию створюють за допомогою прямокутника (білий) та розвертають помістивши на Задній план (права клавіша миші - на задній план).

5. Створення ока.

Складається з 2-х елементів більший овал (білий) та менший (червоний)

Їх слід сумістити та згрупувати, а потім розмістити на голові птаха. Слід згрупувати з головою, шиєю, тулубом, крилом.

6. Створення дзьобу.

Створюють за допомогою трикутника (червоний). Згрупувати.

7. Створення ніжок.

Ніжки можна створити лише з допомогою прямокутників (2-х більших та 3-х менших червоного кольору), або сукупності прямокутників (2-х більших та 3-х менших, червоного кольору) та овалів (2-х, червоного кольору).

Створюють верхню частину ніжки, а потім копіюванням ще одну.

Можна доповнити ніжки ще одним елементом - хордою (білий)

Одну ніжку групують та розташовують на задньому плані, а іншу на передньому.

Нижню частину створюють з прямокутника (червоний) та шляхом копіювання (виділити один елемент, затиснути клавішу CTRL та створити ще 2 елементи відпускаючи кожного разу ліву клавішу миші)

Потім суміщають ці елементи з однією ніжкою та групують.

Потім з іншою. Групують.

Отримуємо повну фігурку лелеки. Групуємо всі елементи (виділити один елемент, затиснути клавішу SHIFT, виділити всі інші, натиснути праву клавішу миші, згрупувати)

8. Розмістити нашого лелеку на гнізді.

Перейти на 1-й слайд, скопіювати гніздо. Повернутися на 2-й слайд і Вставити.

Фігурку лелеки можна зменшити до розмірів гнізда та анімувати. Виділити його, вибрати "Настройка анімації". Додати ефект -Шляхи переміщення- Вліво. Шлях переміщення поставити за видимою частиною та подовжити (якщо потрібно) до початку гнізда.

Слайд 3

9. Створюємо сімейну пару для лелек.

Для цього слід перейти на 2-й слайд, скопіювати гніздо та лелеку та повернувшись, вставити їх на 3-й слайд. Анімацію лелеки прибрати, розмістити його на правому кінці гнізда.

Потім слід виділити фігурку лелеки та створити копію.

Розвернути створену копію.

Винести за край видимої частини та анімувати. Виділити його, вибрати "Настройка анімації". Додати ефект -Шляхи переміщення- Вправо. Шлях переміщення поставити за видимою частиною та подовжити до початку гнізда.

Слайд 4

10. Об'єднання двох птахів.

Птахів розміщують поруч та анімують. Виділити обох птахів, вибрати "Настройка анімації". Додати ефект - Вхід - Інш і- Складні - Обертання. Налаштувати початок - після попереднього, напрям - по горизонталі.

Слайд 5

11. Поява яєць.

Скопіювати та вставити 4 слайд. Потім розмістити яйця. Для цього використовують овал (білий). Потім його розмножують до 3-х. Можна анімувати. Додати ефект- Поява зверху. Початок- після попереднього.

Слайд 6

12. Поява лелечат.

Для цього скопіювати двох лелек та гніздо з попереднього слайду. Вставити на 6-му слайді.

Створити копії одного та іншого птахів (по одній або дві). Зменшити їх за розмірами, анімувати. Виділити всіх птахів, вибрати "Настройка анімації", Додати ефект - Вхід - Інші- Складні - Обертання. Початок - з попереднім, напрям - по горизонталі.

Слайд 7

13. Автор роботи

У заголовку вписати текст:

"Роботу виконав:
учень ... класу
Прізвище Ім'я".

14. Анімувати автоматичну зміну слайдів. Перейти до вкладки "Зміна слайдів". Прибрати прапорець проти "Кліку миші", та відмітити проти "Автоматично після.." на час від 2 с. По можливості автоматизувати всі елементи презентації.

14. Зберегти презентацію. Продемонструвати учителю.

Автор ідеї:
учитель інформатики СЗОШ І-ІІІ ст.№1 ім. А.С.Малишка м.Обухова
Шевченко А.П.