Олег Чорногуз

Олег Федорович Чорногуз

Український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «Вус», автор численних книжок гумору та сатири. 

Народився 15 квітня 1936 року в с. Іванів, Калинівського району, Вінницької області.)

Біографія

Українець; батько — Федір Данилович (1885—1948), лікар-ветеринар; мати — Оксана Андріївна (1891—1980), домогосп.; дружина — Лідія Степанівна (1942), к. мед. н., лікар-кардіолог лікарні «Феофанія»; син — Ярослав (1963), журналіст, співак-бандурист, артист Національної заслуженої капели бандуристів.

Олег Чорногуз закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (1959—1964).

1961—1963 — зав. відділу листів Погребищенської райгазети.

1963—1964 — зав. відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

1964—1983 — ст. фейлетоніст, зав. відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983—1986 — зав. редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986 — головний редактор журналу «Перець».

Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).

Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (05.2006), орден — Хрест Івана Мазепи(23 лютого 2010 року).

Член ради Товариства «Вінничани у Києві».

Твори

Книжки сатири і гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Українські колобки», «Українські кентаври», «Тиха ніч над хатою моєю» (збірка романсів і пісень написані разом з сином Ярославом), книжка публіцистики «Вуйко з Донецька», дитячі книжки — «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».

Романи: «Аристократ із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі»(2006), «Той, що живе зі смертю»(2006), «Золотий скарабей», (2007) «Ремезове болото»(2007), «Воскреслий із мертвих»(2009), «Гроші з неба»(2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006).

За творами Олега Чорногуза створені п'єси, кінофільми.

Захоплення: риболовля.

Перекладачі та поширення творів

Олег Чорногуз перекладений на 22 мови світу. Перекладають на англійську: Рома Франко (Канада) - новели, Марта Олійник (Канада) - публіцистичні статті. Есперанто: Віктор Паюк (США) - статті та новели, уривки зі сатиричного роману «Вавілон на Гудзоні»; переклади мовою есперанто опубліковані у 24 країнах світу. Російською: Володимир Іконніков.

У 2009 та 2008 роках світ побачив його дві книжки англійською: «Повість моїх літ» і «Ремезове болото»(сатиричний роман).

Твори Чорногуза друкують в українській іноземній періодиці, зокрема: Українська думка (Великобританія, Лондон), Нова газета (США), Свобода (США), Америка (США), Українське слово (Франція, Париж).

Дружина - Лідія Степанівна кандидат медичних наук, лікар-кардіолог. Син Я​рослав журналіст, співак-бандурист, артист Національної заслуженої капели бандуристів.