
| Вітання [46] | День міста [12] |
| Корисне [160] | Літній мовний табір [14] |
| Методична робота [40] | Медицина [36] |
| Наука [43] | Оголошення [105] |
| Освіта [311] | Патріотичне виховання [146] |
| Педагогіка [12] | Події в світі [9] |
| Події в Україні [122] | Події Обухівщини [243] |
| Подорожі [48] | Поезія, література [83] |
| Політичне життя [1] | Психологія [32] |
| Свята [134] | Технології [22] |
| Цікаве [85] | Цивільна оборона [2] |
| Шкільне життя [356] | Школа безпеки [137] |
| Спортивне життя [27] | Реформа в освіті [4] |
| Публічна інформація [56] | Літній мовний табір [20] |
| До 100-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського. [1] | Шкільне телебачення [87] |
| ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА [2] | ДОБРА СПРАВА [5] |
| Готуємось до нового навчального року [1] |
Управління освіти м.Обухова
20:18 Казка про Оха чародія | |
![]() В тридев'ятім славнім царстві, де колись був цар Горох, є тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох. Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода, знає край і вдовж, і вширшки, і кому яка біда. Чи хто правий, чи неправий, чи хто прийде сам, чи вдвох, - всіх приймає пан ласкавий, тільки треба мовить: "Ох!" На зеленому горбочку спершу він людей приймав, потім сів у холодочку, звідти голос подавав. А як з ранку та й до ранку стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: "Ох!" Хоч би навіть ненароком теє "ох!" промовив ти, знай, що вилізе те боком, - воріття вже не знайти! Бо затягне з головою трясовиця мохова і з душею ще живою під землею похова. Під землею ж там - палати, де вольможний Ох сидить, Гарні, пишнії кімнати, срібло-злото скрізь ряхтить; дорогії самоцвіти, наче зорі, миготять, скрізь заморські дивні квіти, по клітках пташки сидять; золотії грають рибки в кришталевих скриньочках; і ведмеді ходять дибки в рукавичках, жупанках. Враз тебе там обморочать блиск і пахощі міцні, попугаї заторочать приказки якісь дивні. І безглузді очі втупить в тебе рибка, мов чига... Тут ведмедів гурт обступить, кожен лапу простяга, - той бере тебе за руку, той торкає за плече; боронь боже ворухнутись! - кров одразу потече. Бо крізь білі рукавички враз проб'ються пазурі гачкуваті, мов гаплички, - так і вп'ються, мов щурі. Тож, коли вже раз попався, - наче в пастку бідна миш, - то сиди, мов прикувався, не рушай, мовчи та диші Вийде Ох: "Вітай в гостині! Чи волієш нам служить? Чи волієш, може, нині головою наложить?" Скажеш: "Я служить не згоден", - зараз цок тебе в лобок, якщо ти носить не годен рукавички й жупанок. Стань на службу - подарують рукавички й жупанець, привітають, пошанують, - тільки ж там тобі й кінець! Вічно будеш пробувати у підземному дворі, більш тобі вже не видати ані сонця, ні зорі. Де торкнешся - всюди брами під замком та під ключем... Десь далеко хтось часами озивається плачем. Спів на плач відповідає, плач на спів, так без кінця... Кажуть, бранка там ридає, жде юнака-молодця; коло неї там жар-птиця співом душу потіша, та сумна міцна темниця, смутна в дівчини душа. Якби хтів їй волю дати хто з хоробрих юнаків, мусить перше розрубати сімдесят ще й сім замків... Вже вам казка обридає? Що ж! хто має кладенець, хай замки ті розрубає, - буде казочці кінець! Леся Українка | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
НВК "СЗОШ І-ІІІ ст.№1-ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. А.С.Малишка" © 2026