9 лютого 2016 року до учнів НВК «СЗОШ – ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 імені А.С. Малишка» завітали учасники війни в Афганістані, а саме: молодший сержант Василь Іванович Коваленко, старшина Володимир Миколайович Чабан, рядові Анатолій Петрович Барандич та Ігор Григорович Іщук.

 Зустріч відбулася з учнями дев'ятих класів, які уважно і зацікавлено слухали гостей, що розповідали про суворі солдатські дні, проведені в Афганістані, овіяні гірким димом пожарищ, омиті кров'ю вбитих товаришів.

«Вижити у складних ситуаціях нам допомагала дружба.  Часто було і голодно, і холодно, не вистачало медикаментів, але поруч були друзі», - розповідав Василь Іванович Коваленко.

Анатолій Петрович Барандич

Анатолій Петрович Барандич (до речі, випускник нашої школи) доповнював: «Не задумувався над тим, що життя може обірватися в будь-яку хвилину. Ми вірили, що виконуємо свій патріотичний обов'язок. Нині, згадуючи події минулих літ, переконаний, що війна - це смерть, і треба все зробити, щоб покоління, нинішнє і прийдешнє, ніколи не відчувало гіркоту втрат; хоч події сьогодення знову нагадають про трагедію давніх років.»

 Для Володимира Миколайовича Чабана дорога на війну розпочалася із призову на службу. А далі - нелегкі будні. Ніколи не забудеш те, коли із розвідки із семи друзів повертається лише четверо з них.

Ніхто не розумів, як слід поводитися в чужій країні. Молоді солдати отримували лише книжку-інструкцію, де були вміщені необхідні слова для спілкування та деякі поради.

Нашим завданням було підтримати революцію в Афганістані. По суті, це були політичні причини. Населення ставилося до нас по-різному. Для одних ми - визволителі, для інших - вороги», -пригадував  Ігор Григорович Іщук.

Учнів і педагогів цікавило багато речей, починаючи від необхідності воювати в чужій країні  до стосунків із місцевим населенням.

Більшість ветеранів "чужої війни" і досі переконані в тому, що війна була потрібна, і дії керівництва колишнього СРСР були вірними. Хоча після трагічних подій на Євромайдані та Сході України, впевненість вже зовсім не та, що була в ті далекі роки. Лише військовий обов`язок не дозволяв осуджувати дії керівництва, а пристосовуватися до тяжкого існування в незнайомих краях не зважаючи ні на що.

Учні та педагоги щиро вдячні ветеранам за  такі спогади. Саме спогади про трагедію, не дають забути всіх безіменних героїв, які полягли в різних куточках світу.

Автори: Рогозіна С.В. та Шевченко А.П.

Більше фото можна переглянути у Фотоальбомі.