Кілька місяців тому моїй мамі зателефонувала подруга, яка живе на території так званої ЛНР. Сказала, що голодує, адже бойовики не дозволяють виїхати по пенсію на територію, підконтрольну Україні. Мама переказала подрузі гроші, які дали  їй змогу протриматися певний час, а нещодавно вона нарешті отримала українську пенсію (повністю, за всі місяці). Проте повідомивши про цю подію маму, сказала, що все одно в Києві хунта і фашисти. На жаль, таких людей на Донбасі, не кажучи вже про Росію, більшість. Що це — тотальне божевілля? І що потрібно робити: переконувати чи лікувати?

Залишають життя  і вбивають  свідомість

Виявляється, коли говоримо, що Росія веде проти нас інформаційну війну, це не зовсім правильно. Фахівці називають цю війну консцієнтальною, тобто спрямованою на зміну свідомості.

— Смислова війна працює не в інформаційному, а у віртуальному просторі, тож її дії мають довготривалий і стратегічний характер. Інформаційна війна змінює факти, смислова — правила, де об’єкт знищення — ментальні структури (особистість, моральні установки, система цінностей), — розповідає професор Черкаського національного університету Світлана Жаботинська.

Така собі безкровна війна, де жертва залишається живою, але перестає бути самою собою (заповітна мрія всіх агресорів). Як можна впливати на свідомість? Дуже просто. Саме так, як діє на організм людини вірус. Тільки тут замість вірусу виступає мем (одиниця сенсу). Мемом може бути прислів’я, шлягер, комікс, анекдот, ідея, термін. Створення мемів і управління ними — головний інструмент інформаційних війн, завдяки якому намагаються змінити шкалу цінностей і світогляду людини. Головний прийом — спрощення складних проблем до простих слоганів. Мем поширюється через медіа-середовище і тиражує свої копії у свідомості людей. Людина, інфікована спеціально розробленим мемом, не здатна мислити логічно й сприймати альтернативну інформацію.

Саме так відбувається з тими, хто всупереч реальним фактам і навіть власному досвіду говорить про «фашистів і бЕндерівців» в Україні. Український руфер Григорій, який пофарбував зірку в кольори українського прапора в центрі Москви, цілий день ходив російською столицею у футболці з портретом Степана Бандери. Жодна людина не звернула на нього уваги, бо ніхто не знає в обличчя об’єкта своєї ненависті.

Чим  відрізняється «укроп»  від «ватника»?

Слово стало своєрідною зброєю Майдану і антимайдану. Особливу силу мають створені протиборчими сторонами неологізми. В електронній книжці «Мова як зброя у війні світоглядів» (є у вільному доступі) Світлана Жаботинська наводить факти відмінності двох менталітетів, які вражають.

Неологізми Майдану: Януко-ВИЧ, Бандюкович, Путлер, Ер-Рефія, ватник.

Неологізми антимайдану: укропітеки, хохлостан, Гейропа, хунта, карателі.

— Дослідження матриць Майдану і антимайдану свідчить, що Майдан бореться з реальним світом, у якому існує  влада, що дискредитувала себе. Антимайдан  воює з віртуальним світом «фашистів» і «бЕндерівців», які продалися «Гейропі» і «Фашингтону». Трагічно те, що в цій боротьбі реального й віртуального гинуть люди, адже негативно заряджене слово змушує натискати на реальний курок. Особливо трагічно, коли свідомість, що живе у віртуальному світі, використовує цей світ як моральну опору для здійснення аморальних вчинків. Неологізми антимайдану чітко виконують ідеологічну функцію: для забезпечення підтримки своєї агресивної політики антиукраїнські сили називають ім’я ворога і демонізують його, — розповідає Світлана Жаботинська.

За словами медіа-експерта Катерини Щоткіної, саме на використанні мемів будується інформаційна політика Росії, адже нічого спільного, крім єдиного медіа-простору, в її регіонів немає. Єдність цієї величезної частини суші як країни забезпечується виключно «точкою Ру». Російський медіа-простір — просто енциклопедія мемів. «Встати з колін», «духовні скріпи», «руський мир», «ми рятуємо братів», «наша перемога»…

— Перш ніж ставати на стежку інформаційної війни з Росією, слід зрозуміти: інформполітика Росії — це масовий гіпноз і сеанс колективної психотерапії. Це те, що об’єднує народ, якого немає в реальності. І будь-яке вторгнення в медіа-простір, будь-який замах на меми та міфи — це замах на саму Росію. Тому що вона сама — тільки мем. Тож кожного, хто намагається рятувати російського реципієнта від мороку тотальної брехні, чекає колосальний опір.

Чи зможемо ми перемогти в такій інформаційній війні? І чи треба взагалі це робити? Напевно, ні, бо це не наша війна і не наші правила. Росія почала зачистку власної інформаційної території, блокуючи альтернативні ЗМІ. Але довго утримувати інформаційну блокаду не вийде. Її зможе перемогти час і опір світу. Наш опір, тому що ми існуємо в реальному, а не віртуальному світі.

Інформаційна політика у вільній країні може мати тільки одну основу — свободу слова, і тільки одне обмеження — професійну етику. Коли росіянам набридне підглядати за реальним життям через замкову шпарину, вони до нас приєднаються, — вважає експерт.

Діяти грамотно і компетентно

Інша річ — Донбас. Територіально він належить Україні, але ментально це частина російського медіа-простору. Війну на ураження свідомості там вели тривалий час. За словами експерта руху «Інформаційний опір» В’ячеслава Гусарова, в комплект російських частин інформаційно-психологічного впливу на сході України увійшли журналісти, що працюють безпосередньо на російські канали, оперативні групи психологічних операцій, агенти диверсійної психологічної роботи. Працюють вони й нині. Останній мем: Україна хоче повністю зруйнувати Донбас, щоб він не дістався нікому».

Що потрібно зробити, щоб вивести населення сходу з російського медіа-простору? Голова Незалежної асоціації телерадіомовників України Тетяна Лебедєва наголошує, що передовсім потрібно розробити комунікативну стратегію.

— Аудиторії впливу дуже різні (жителі окупованих територій, біженці). Потрібно зробити аналіз кожної групи, терміново налагодити комунікацію з жителями окупованих територій. Нині вони повністю дезорієнтовані, а російські ЗМІ заповнюють цю нішу. Важливо провести навчання співробітників прес-служб. Так, як вони працюють нині, — це жахливо. Офіційні особи повинні інформувати громадськість про свою діяльність, а не ховатися від неї. Лише так можна протистояти брехні. Втім, прес-служби здебільшого вважають своїм професійним обов’язком захищати керівника від незручних запитань журналістів і громадськості, перешкоджають отриманню інформації, — вважає вона.

За словами керівника руху «Інформаційний спротив» Дмитра Тимчука, маємо справу з потужним супротивником, який володіє величезними ресурсами. Перемогти його можна, якщо діяти компетентно.

— Не треба говорити, що наша держава ніколи не дбала про таку діяльність. В Україні були і є структури, які займаються інформаційно-психологічними операціями, є чудові фахівці. Проблема в керівництві цих структур, організації роботи і формулюванні завдань, про що ми говоримо вже понад рік. Робота з населенням окупованих і визволених  територій, формування громадської думки в нестабільних регіонах — це сфера діяльності професіоналів з певних напрямів, — переконаний експерт. 

Джерело "Урядовий курєр"