Надворі – Рік дитячої творчості в Україні, й тому нарада директорів обласних позашкільних навчальних закладів туристсько-краєзнавчого напряму, що відбулася днями в МОНмолодьспорту, – зустріч цілком очікувана. Втім, це не перше їх спілкування у стінах міністерства. Минулої весни, коли Роком дитячої творчості ще не пахло, керівники цих закладів зустрічалися в тому самому форматі. І тоді, й тепер ініціатором наради був Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Й тепер, і тоді тем для обговорень не бракувало. Проте цьогоріч їх побільшало.

Окрім освітян-позашкільників туристсько-краєзнавчого профілю та працівників міністерства, в нараді взяли участь представники Державної служби туризму і курортів України, Федерації спортивного туризму й Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Головувала начальник відділу позашкільної освіти, виховної роботи і захисту прав дитини Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Алла Середницька.

Учасники обмінювалися досвідом ефективної організації туристсько-краєзнавчої роботи, обговорювали проблеми й перспективи на 2013 рік. Зокрема, казали про гарантування безпеки вихованців туристсько-краєзнавчих ПНЗ на воді й у походах, про кваліфікацію інструкторів, майбутню виставку й святкування Дня туризму.

МЕТА І ПРИНЦИПИ – НЕЗМІННІ

Але найбільше запитань у керівників обласних туристських центрів було до представників МОНмолодьспорту. В основному – на теми цілком конкретні й приземлені: атестація, заробітна плата, штатні розклади. Працівники міністерства намагалися задовольнити інтерес гостей кожен у своїй галузі. Наприклад, про особливості проведення атестації в позашкільних навчальних закладах розповіла головний спеціаліст відділу взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та самоврядування Ольга Малишева. Зокрема, вона повідомила, що на сайті міністерства в рубриці «Громадські обговорення» розміщено проект змін до типового положення щодо атестації керівників навчальних закладів. Отже, цьогоріч «буде один нормативний документ, який регулюватиме питання атестації всіх педагогічних працівників. В тому числі – керівників. Хто атестуватиме? Ті самі комісії, що атестують педагогів. Абсолютно нових підходів немає, мета і принципи – ті самі. Єдине – що для керівника окремо визначено критерії оцінювання». Також вона зауважила, що керівники атестуватимуться лише відповідно до посад, які обіймають (а не так, як, наприклад, керівники гуртків чи вчителі – із присвоєнням категорії або встановленням тарифних розрядів). І запросила брати участь в обговоренні нормативного документа, вносити свої пропозиції та зауваження.

ОКЛАДИ – МЕНШІ ЗА «МІНІМАЛКУ»

Чималий інтерес у директорів ПНЗ викликали нещодавно затверджені нові штатні нормативи. Аби прокоментувати порядок їх застосування, на нараду спеціально запросили заступника директора Департаменту економіки та фінансування МОНмолодьспорту Ольгу Щеглову. Щоправда, вона попередила, що позашкільні установи складніше, ніж будь-які інші, привести до єдиних типів штатних нормативів. Та одразу повідомила новину, яку не можна віднести до категорії радісних: постанову щодо 1 тарифного розряду прийнято не було, тож розміри посадових окладів, а звідси – й заробітної плати – поки що не змінилися. «Справедливо виникає запитання щодо працівників, оплата праці яких проводиться за 1, 2 і 3 розрядами, оскільки вони виявилися меншими від мінімальної заробітної плати, – зазначила Ольга Миколаївна. – Але є надія, що Кабмін це питання все-таки вирішить, і зарплати підвищаться, нехай і з другого кварталу. Я розумію, що суми дуже маленькі. Різниця становитиме 10 – 20 гривень, але все-таки це краще, ніж тупцювати на місці».

ПОПИТ ПЕРЕВИЩУЄ ПРОПОЗИЦІЮ

Найбільше директорів хвилювала обмежена кількість тарифних одиниць керівників гуртків. Бо часто виникає ситуація, коли навчальний заклад не може прийняти всіх бажаючих: збільшувати наповненість вже існуючих гуртків не можна за законодавством, не кажучи про правила безпеки й елементарні санітарно-гігієнічні норми. Тому до гуртків шикуються черги з бажаючих. На столах директорів припадають пилом заяви від батьків, а засновувати додаткові гуртки не дозволяє місцеве управління освіти, аргументуючи це тим, що немає грошей. Гроші, насправді, є, – переконані керівники ПНЗ. – Немає підґрунтя. Ось якби у штатних нормативах були зазначені не менш ніж 10 таких ставок, питання вирішувалося б позитивно. Алла Середницька із цим твердженням не згодна: «Ми бажаємо того, чого держава не може забезпечити в повному обсязі. Навіть, якби в нормативах було прописано 30 гуртків, це зовсім не означає, що місцеві органи влади погодяться їх відкрити». Тож єдине, що може зробити в цій ситуації міністерство, – розіслати листи до місцевих управлінь освіти з проханням пройнятися необхідністю залучення дітей до позашкільного виховання й не чинити опір збільшенню кількості гуртків.

ВЕЛИКА ПОДЯКА

Узагалі учасники наради із сумом констатували: позашкільна освіта в країні фінансується за залишковим принципом. А стосовно закладів туристсько-краєзнавчого профілю – їх фінансування цього року ще й погіршилося порівняно з минулим. Це якось слабко кореспондується з проведенням в Україні Року дитячої творчості. Але, можливо, ми чогось не розуміємо в державній політиці? Адже, перефразовуючи (мовою оригіналу) рядок з відомої дитячої пісні, – «Минфин большой, ему видней».

…Підбиваючи підсумки робочої зустрічі, Алла Середницька подякувала представникам Державного центру туризму і краєзнавства, а також усім присутнім за те, що, завдяки їхній роботі досі не скорочено жодного (зі 105) туристичного закладу. «Сьогодні цей напрям позашкільної освіти займає не так багато відсотків серед усіх охоплених дітей, але робить свою справу дуже сумлінно й дуже правильно. І ще раз хочу вам за це подякувати. А також – за активність, яку ви нині виявили. Для себе я занотувала багато питань, які є проблемними і які, на жаль, не врегулювати одним розчерком пера».

* * *

А нам залишається додати, що сьогодні в державі позашкільною освітою у ПНЗ охоплено 40 відсотків усіх дітей (зокрема, туристсько-краєзнавчим навчанням – 10,3 відсотка). Це – не враховуючи гурткової роботи в школах. Цифра начебто й не маленька. Проте складається враження, що не всі в країні до кінця усвідомлюють роль такої освіти у формуванні світлого майбутнього й безпосередньому на нього впливі. Між тим, позашкільне виховання – це не тільки раннє виявлення здібностей із подальшою їх презентацією на всіляких виставках і змаганнях. Передусім, це – зменшення кількості шприців і пивних пляшок на дитячих майданчиках, зниження рівня підліткової злочинності, безпека на вулицях. У перспективі – поліпшення фізичного й духовного здоров’я нації та підвищення якості її буття. А тому й самі ПНЗ, і людей, які там працюють за зовсім смішні гроші (бо насправді – «за ідею»), треба берегти і плекати. Та інвестувати в них принаймні увагу – в будь-якому еквіваленті. Й нав’язла в зубах «оптимізація бюджетних установ, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів» за всієї її економічної доцільності позашкільних закладів торкатися не повинна. Не той випадок.

БЛІЦ

ПРОБЛЕМИ ДОЛАЮТЬ ЕНТУЗІАСТИ

Після робочої зустрічі «Освіта України» поспілкувалася з директором Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Наталією Савченко.

– Наталіє Володимирівно, Ви вже другий рік поспіль ініціюєте такі наради. Чи допомагають вони розв’язати проблеми туристсько-краєзнавчих позашкільних закладів? Чи є користь від їх проведення?

– Звичайно. Ці зустрічі дають практичну допомогу в організації роботи позашкільних навчальних закладів. Наприклад, під час наради минулого року ухвалено рішення про введення Дня туризму в загальноосвітніх, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладах. Відтоді почалася активізація цієї роботи. Наші директори щороку збираються на всеукраїнські виїзні семінари-практикуми, де ознайомлюються із системою роботи ПНЗ у різних областях країни. А на таких нарадах розглядаються фінансово-господарські, управлінські питання. Крім того, керівники закладів мають змогу поспілкуватися з працівниками міністерства, інших установ, порушити питання, які їх хвилюють сьогодні. Тому ці зустрічі є дуже корисними. Наприклад, нещодавно з’явилися нові типові штатні нормативи позашкільних навчальних закладів. Документ – після затвердження й реєстрації. І, звичайно, в директорів є кілька запитань, які вони мали можливість озвучити на цій зустрічі й отримати відповіді. Тому вважаю, що такі зібрання треба проводити обов’язково – принаймні раз на рік.

– Що, на Ваш погляд, найбільше потрібно позашкільним навчальним закладам?

– Насамперед, хотілося б, аби місцеві органи влади зберегли мережу центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, звернули належну увагу на розвиток мережі туристсько-краєзнавчих гуртків, охоплення дітей цим важливим напрямом позашкільної освіти. Адже саме туризм і краєзнавство дають виняткову можливість дітям на власні очі побачити красу своєї землі, ознайомитися з історичними й культурними надбаннями України, перевірити свою витривалість, чуйність, доброзичливість, фізично й морально загартуватися. Необхідні підтримка педагогів-позашкільників, їх починань і належна оцінка творчих здобутків, для котрих справа, якою вони займаються – не просто робота, а велике особисте захоплення. Чому діти йдуть до позашкільних закладів? Тому що там – улюблений педагог і справа до душі.

– Як і всі позашкільні установи, ви нині готуєтесь до участі у виставці дитячої творчості. Якою вона буде?

– III Всеукраїнська виставка-звіт дитячої творчості «Країна юних майстрів» відбудеться 28 лютого в Київському палаці дітей та юнацтва. Кожен напрям позашкільної освіти буде представлений окремим «містом». Туристсько-крає­знавчий – «Містом мандрів», де експонуватиметься творчий доробок вихованців центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді України. Окрім того, «Місто мандрів» порадує відвідувачів майстер-класами з виготовлення ляльок-мотанок, виробів із пап’є-маше, а також – із валяння, лозоплетіння, ткацтва, вишивки тощо. Словом, юні туристи-краєзнавці щиро ділитимуться з відві­дувачами всім, чого вони досягли.

Наталія ТИМОШЕНКО, «Освіта України» № 7

Джерело