13 лютого до нашого навчального закладу завітав видатний археолог, історик, трипіллєзнавець Михайло Юрійович Відейко.
Учні та педагоги навчального закладу з зацікавленням слухали розповідь про початок досліджень Трипільської культури.
Дізналися:
- Чому саме вона отримала назву Трипільскої?
- Де розпочалося зародження цієї культури?
- Про вчених, які розпочали дослідження Трипільскої культури.
- Про історичне значення нашої місцевості.
- Про дослідження самого Михайла Юрійовича.
- Сучасні методи знаходження та дослідження слідів цивілізацій.
- Про встановлення віку та злакових культур, що проростали на теренах досліджуваних територій.
- Про дослідження глибин грунтів та встановлення рослин, що могли там проростати багато тисячоліть тому за залишками пилку, що осідає в грунтах протягом розвитку цівілізації.
- Лабораторні методи визначення віку глиняних виробів та залишків обгорілих культур за періодом напіврозпаду Карбону.
- Інше.
***
Михайло Юрійович Відейко - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник (Інститут археології НАН України) Тематика наукових досліджень: вивчення ранньоземлеробських суспільств Європи, Кукутень-Трипілля.
***
Україно-британська експедиція досліджувала найбільше трипільське поселення в Європі - тогочасний мегаполіс на території Небелівки, що в Новоархангельському районі.
Розкопано хоч і багато, проте мало – так характеризують науковці місце своєї роботи посеред соняшникового поля. Розраховані на три роки, вже за кілька місяців розкопки трипільського міста стали справжньою Меккою для студентів-археологів, кіровоградських та київських журналістів.
Такого великого за своїми розмірами об’єкта в Україні ще не досліджували. Було знайдено рештки посуду та статуетки з жіночими фігурками, з чого можна судити про особливе ставлення до жінок, як до Богині, матері усього сущого. Такі фігурки скоріше слугували не для краси, а відігравали символічну роль. Вчені навіть припускають, що і споруда, яку вони досліджують, може бути збудована на честь Богині-жінки. Найдивовижніше, що за шість тисяч років на багатьох знахідках навіть збереглася фарба. Секрет такої надзвичайної стійкості, порівняно з продукцією виробництва сучасної хімічної промисловості, згодом мають дослідити хіміки.
Археологи розкопали на об’єкті дослідження три жертовника (їх ще називають святилищами або вівтарями), що є свідченням на користь того, що вчені досліджують величезний за розмірами стародавній храм, в якому могло перебувати одночасно понад тисячу людей. На одному з жертовників знайшли обгорілі кості тварин і одну людську, що трапляється дуже рідко. Трипільці були хліборобами і в своїх обрядах, як правило, використовували безкровні жертви. Але, без сумніву, мали місце й інші жертвоприношення.
Трипільська культура була поширена на території від Карпат до Дністра. В південно-східній частині Європи жили інші, подібні до трипільської культури, але трипільська відрізняється великими поселеннями.
Саме Михайлу Відейко небелівці завдячують пильною увагою вчених і журналістів до їхнього села. Михайло Юрійович детально розповів, як виглядала будівля, під якою стіною стояли глиняні лави, де був поріг та скільки споруда мала поверхів. Виявляється – два. Все це можна було визначити по залишках стін. Адже, як відомо, трипільці довго не затримувалися на одному місці, через кожні 50-60 років вони повністю спалювали поселення і шукали собі іншого місця. Вчені досі не можуть знайти цьому переконливого пояснення. Михайло Юрійович вважає, що трипільці приносили таку своєрідну жертву богам і каже, що досліджувану споруду дуже понівечив вогонь. Тому відтворюють, якою вона була, за найменшими деталям, таким як матеріали, фарба і таке інше, які необізнаним нічого не кажуть. Звичайна грудка, на яку ніхто не зверне уваги, може дати вченому неймовірну інформацію. Як з’ясувалося, це не просто грудка чи камінь, а частинка будівельного матеріалу, з якого трипільці будували свої поселення. І якщо придивитися уважніше, то можна зрозуміти, що це глина з половою. В таких грудках, навіть можна знайти зерно. Михайло Юрійович знає, що зерно тогочасних культур було значно меншим, ніж зараз. Тобто до нас дійшов вже результат вікової селекції. Які культури вирощували трипільці, можна буде сказати напевно після експертизи зерна, яке було знайдено в розкопі. Багато чого можна сказати, на думку вченого і по смітниках, бо вони є скупченням усього, що використовували попередники українців на цих землях. З них можна довідатися про інфраструктуру і економіку поселень. Тож не виключено, що в наступному році учені розкопуватимуть саме трипільські смітники. Путівником по стародавньому місту є план зроблений за допомогою аерофотозйомки. Те, що вдалося довідатися завдяки цій експедиції, перевернуло уявлення про трипільську культуру, яку по-крихті збирали колеги Михайла Відейка протягом ста двадцяти років, і претендувати на сенсацію. Адже раніше вчені знаходили тільки житлові будівлі, а тут вперше знайдено храм.
- Це говорить про те, що за тисячу років до будівництва єгипетських пірамід і за півтори тисячі років до появи Стоунхенджу – в цьому храмі уже молилися, - каже науковець.На місці стародавнього храму вже знайдено аж сім святилищ. З чого можна судити, яке це намолене місце і яку енергетичну силу воно має.
***
42 роки він працює з Трипільською культурою. Початок його зацікавлення трипільцями припадає на 1972 рік – рік розкопок Майданецького поселення. На початку 90-х пан Михайло мав уже кілька власних експедицій.
В українській землі й досі лежать мільйони нерозкопаних пам’яток. Радянська наука засекретила всі дослідження Трипільської культури, які відбувалися до 1937 року, крім того, вчені-дослідники були розстріляні. Радянська влада, як і царська влада в 19 столітті, не могла допустити, щоб український народ мав у своїх історичних здобутках таку красномовну сторінку, як Трипільська культура. До Жовтневої революції на території України було зібрано понад 300 приватних колекцій Трипільської культури, які потім були "законсервовані" та десь сховані.
Кожен кілограм цукру, який ми з’їдаємо – нищить залишки Трипільської культури
Всім відомо, що є таке гарне місце біля Києва, як Конча- Заспа. Там є чудова дамба, де роблять постійні намиви, а потім засипають чорноземом і роблять чудові клумби. А звідки береться той чорнозем – нікого не обходить. Виявляється, він береться з-під Обухова у тих місцях, де колись Вікентій Хвойко розкопував трипільські поселення. Принаймні, я знаю одне поселення, з якого на площі кілька гектарів знятий чорнозем і вивезений із усім, що в ньому є. А це – безцінні артефакти! Все це вивезено на клумби по всій Київській області. І ніхто цього не може зупинити. Я вже мовчу про те, скільки безцінних та унікальних пам’яток затоплено нашими рукотворними морями. Це ціла "Атлантида" на Дніпрі та Дністрі. На Дністрі навіть копати не треба. Виходиш на берег – і все лежить розмите. Це – наша трагедія. Кожен кілограм цукру, який ми з’їдаємо – нищить залишки Трипільської культури. А що таке цукор – це буряк, а буряк – це глибока оранка на землях Черкащини та Чернігівщини.
- Усі знання про Трипілля походять з часів СРСР, проте громадськість про цю культуру чула, якщо не уривками, то в контексті "Великої Російської імперії". І лише після Незалежності у школах почали більш-менш об’єктивно розповідати про Трипілля, а у пресі почали з’являтися хоч якісь публікації на цю тему. Можливо саме тому про Трипілля сьогодні ходить так багато чуток?
Це все тому, що кожна нація та кожен народ шукає свої корені, особливо в такий критичний момент, як створення власної держави. Сплеск цікавості до Трипілля у політичних колах відбувався тоді, коли Україна не мала своєї державності. Про це ми знаходимо свідчення у творах вчених, які працювали за кордоном – в еміграції. Вони намагалися в Трипіллі знайти коріння українців.
Проте, ця увага до трипільців не випадкова. Тому що це – перша яскрава хліборобська цивілізація, яка близька нам за ментальністю, в чомусь - і за культурою. І не складно побачити там своє коріння. Ясна річ, що трипільці у Європі не є найдавнішою та найвищою цивілізацією. Це одна з європейських цивілізацій свого часу, але у дечому вона своїх сусідів таки випередила. До речі, це був час, коли Трипілля було частиною прадавньої єдиної Європи 6-7 тисяч років тому. І зараз, коли ми мріємо потрапити до Європи, можна пригадати, що ми вже там були і колись сусіди нам заздрили, як ми гарно живемо.
Перша українська виставка за океаном була виставка Трипілля
В національному музеї є 60 тисяч основного фонду і 10 тисяч допоміжного щодо Трипілля. 34 тисячі одиниць є в Одеському музеї. Про це ніхто не знає. Наш Національний музей може дозволити собі виставити 200-300 артефактів. Це – найкращі екземпляри, але це – лише одна кімната.
До речі, перша українська виставка за океаном була не скіфського золота, а виставка Трипілля у Вашингтоні у 1993 році. І не де-небудь, а у виставковій залі Міжнародного валютного фонду. Йде робота над тим, аби організувати виставку в Канаді – у Монреалі.
- Але патріотизм, все-таки, має бути. І навіть сьогодні саме в українських традиціях, культурі ми бачимо відголоски Трипілля...
- Так. Ось, наприклад, щодо родоводу. Фактично, простежити його за метриками неможливо. Але є ДНК, в якому закодовані всі наші предки, особливо за материнською лінією майже від Адама. Сьогодні, після таких аналізів, ми можемо сказати, що в Україні 55% населення щодо материнської лінії ведуть свої коріння від трипільців.
Всі розкопки почалися з Києва! Це розкопки Хвойка на Кирилівській вулиці. Щоправда, зараз ці пагорби забудовані якимись гаражами. У Києві є 21 точка, де знайдено залишки трипільської культури. Починаючи від садиби Історичного музею, де Десятинна церква. Навіть під час поновлення Успенського собору – і то під ним знайшли трипільську землянку.
- Ми знаємо, що вони були землеробами, мали двоповерхові житла, жінки знали до двадцяти видів зачісок, але найбільш таємничою, на мою думку, є тема вірувань трипільців. Тож, у що вони вірили?
- Вони вшановували велику Богиню-матір, до речі, шанувальники цього культу існують і зараз. У багатьох своїх віруваннях трипільці були і за глибиною і за змістом на рівні серйозних світових релігій. Інше питання – як це все розшифрувати і витягнути із тих малюнків на глечиках. От, наприклад, спалення ними своїх поселень кожні 50 років. Більшість науковців сходиться на тому, що це – якийсь грандіозний обряд-жертвоприношення на честь богів та душ предків. Під час переселення на інше місце вони завантажували свої будинки продовольством, інструментами і все це спалювалося. І цей обряд здійснювався протягом двох тисяч років. Це все – унікальні речі, і я думаю, що найцікавіші відкриття ще попереду.
***
1. Трипільська цивілізація / М.Ю.Відейко.- К.:Наш час,2008.-160 с.
Ця книжка — розповідь про пошуки та відкриття, результати наукових досліджень давньої цивілізації мідного віку, яку ми називаємо трипільською. Дві із половиною тисячі років історії трипільської цивілізації стали відомі завдяки археологічним дослідженням. Нині ми знаємо, що впродовж майже двох із половиною тисяч років на землях України, від Карпат до Дніпра жили люди, які створили одну із найдавніших аграрних цивілізацій Європи. Сліди трипільців на нашій землі - це понад дві тисячі поселень, серед них — величезні, площею до 200-450 га протоміста із кількатисячним населенням.
Вони збудували тисячі поселень, багато десятків тисяч жител (в тому числі і двоповерхові), вирощували хліб, видобували метал. Вони вшановували Богів, створили шедеври прикладного мистецтва — кераміку, статуетки які і нині вражають довершеністю форм та декору, користувалися піктографічною писемністю. Про всі ці досягнення піде мова на сторінках цієї книги. Трипільці були частиною світу давніх цивілізації Старої Європи, жили у часи, коли створювалися перші держави у Єгипту та Шумері. Про місце трипільців в давній історії теж піде мова у окремих розділах. За час, що минув із першого видання, археологами було зроблено нові цікаві знахідки, деякі із яких та розповіді про них доповнили зміст цієї книги.
2. Шляхами трипільського світу / М.Ю.Відейко. -К.: Наш час, 2007.- 96с.: іл., фото.- (Невідома Україна).
Що таке трипільська культура, трипільська цивілізація? Звідки походять її творці та як вони виглядали? Якими були їхні житла й поселення? Чи мали вони писемність? Якою мовою спілкувались? Чи існувала трипільська держава? Чому саме трипільська культура привертає нині увагу не лише науковців, а й політиків, митців, бізнесменів? Яке відношення вона має до сучасної України? Де можна побачити трипільські старожитності й у яких книжках про них можна прочитати? Чи відомо вам, що плавити метал на території України почали понад 6000 років тому?
Відповіді на ці та багато інших запитань пропонує книга «Шляхами трипільського світу», який є частиною невідомої України, історія котрої прихована в імлі тисячоліть. Це історія нашого краю тих часів, коли між Карпатами та Дніпром існувала квітуча культура - складова найрозвиненішої у Старій Європі цивілізації.
3.Наукова спадщина Олега Ольжича / М.Ю.Відейко, С.І.Кот. - К. : Наш час , 2008.-239 с.: іл.,фото.- (Невідома Україна).
Олега Кандибу (Ольжича) по праву вважають символом цілого покоління української молоді, яке у XX столітті щиро та беззастережно присвятило себе українській ідеї та боротьбі за відновлення незалежної української держави. Його творчий шлях, життя і діяльність були спрямовані на віддане та свідоме служіння своєму народові. Науковці у Європі та США знали його як археолога — доктора Кандибу. Хтось захоплювався поезіями О. Ольжича, а товариші по боротьбі за вільну Україну зверталися до нього по-іншому: «Ідеаліст», «Доктор».
Однак наукові праці він підписував завжди однаково: «О. Кандиба». У 23 роки захистив докторську дисертацію. Він — учасник міжнародних експедицій, автор півсотні друкованих праць, популяризатор археологічних відкриттів, у тому числі - в Україні. У повному обсязі результати наукових досліджень О. Кандиби в Україні було видано тільки 2007 року. І лише нині є можливість оглянути їх та оцінити з точки зору сучасної археологічної науки.
4. Трипільська культура. Спогади про золотий вік /Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко; худож.-оформ . І.В.Осипов.-Харків: Фоліо,2007.- 415 с
Кожна країна у світі має свої історичні легенди. Однією з легенд України, пов'язаною з давньою історією, стала для XX століття трипільська культура, можливо, як символ ЗОЛОТОГО ВІКУ — з його добробутом, мудрістю і справедливістю. Ця книжка — хвилююча розповідь про те, що відомо науковцям про славетні часи Трипілля. Те, що трипільська культура лежить на межі історичних епох, ставить її в центр напружених та нескінченних дискусій, а отже, привертає увагу не лише вузького кола вчених, але й широких верств громадськості, людей, які шукають відповідь на одвічні запитання: «Звідки ми?», «Де наші корені?», «Де початок нашої цивілізації?».
Книжка написана на підставі досвіду наукових досліджень трипільської культури, який складає на двох її авторів близько 70 років. Спогадів багато: це й археологічні розкопки та розвідки на полях кількох областей України, від Дністра та Дніпра; це десятки місяців, проведені в полі, сотні пройдених кілометрів, десятки розкопаних об'єктів, сотні тисяч знайдених трипільських артефактів.
5. Подорож до прадавньої країни/ М.Ю.Відейко. -К.: Вища школа, 2011.- 167 с.:іл., фото.
Спробуйте уявити собі багату, заможну країну, обмежену на заході Карпатами, а на сході — Дніпром. Край, мешканці якого живуть у достатку, ведуть жваву та вигідну торгівлю із Заходом і Сходом. Її мешканці широко відомі у навколишньому світі як хлібороби і вмілі майстри, могутні та відважні воїни, мудреці. Країна, мешканці котрої не потребують жодної візи, щоб перетнути всю Європу — аж до узбережжя Атлантичного океану. Країну, добробуту якої, можливо, заздрили її сусіди на півночі, сході та півдні.
Ні, це не така собі казка із прийдешніх століть чи модерна комп'ютерна гра про державу Україна, котра успішно інтегрувалася, нарешті, у Європейську спілку. Ні, це зовсім не казка з майбутнього і не гра. Це наукова реконструкція, зроблена на підставі археологічних джерел—решток давно зниклих із поверхні землі поселень і поховань та знайдених у них посуду, інструментів, зброї при підтримці цілого арсеналу природничих наук — від геофізики до молекулярної біології. Це всього лише спомин про прадавню країну, котра існувала на цій землі ще якихось 5000 років тому. Це спогади про країну, мешканцям якої ми багато чим завдячуємо, історія якої стала інтегральною складовою історії України. І нині серед нас живе чимало людей, чиї предки багато тисячоліть тому створили це диво на землях між Карпатами і Дніпром — Трипільський Світ.
6. Украина: от Триполья до Антов / М.Ю.Видейко; фото: В.М.Зубарь, Д.П.Недопако, Л.А.Спицына, С.В.Махортых; Археологический НАН Украины (Киев). - К. : КВІЦ, 2008. - 280 с. : ил. - (Україна. Історія великого народу / А. В. Толстоухов, В. О. Зубанов). - Библиогр.: с. 274-277
Различные имена в древние времена носила наша земля, ее леса, реки и равнины: Киммерия, Скифия, Сарматия, Заморье, Леведия, Дори, Архейм, Русь, Борисфен, Данпрастадир, Метр, Тирас, Гиппанис... Все эти, порой непонятные, а то и вовсе неведомые ныне названия были некогда даны находившимся в Крае странам, рекам и различным местностям представителями живших тут народов и племен, а также их соседями. Что стояло за зтими названиями, как жили люди, придумавшие и произносившие зти слова? Десятки тысячелетий древней истории земли, которую сегодня называют Украиной, были открыты благодаря полевым археологическим исследованиям, произведенным на протяжении последних полутора сотен лет. Каждый год множество зкспедиций ищут и находят в зтой земле следы минувших эпох и событий. Из таких находок и складывается причудливая мозаика древней истории. В книге представлены отдельные страницы, зпизоды древней истории, которые охватывают период от трипольской археологической культури (5400—2650 гг. до н.з.) до начала истории антов (ІУ-У вв. н.з.). Исторические события, изложенные в книге, соотнесены к территории Украины в современных границах. Рассчитано на широкий круг читателей.
***
ВІДЕЙКО Михайло Юрійович нар. 23.01.1956 у м.Київ. Український археолог, спеціалізація - доба мідного віку, трипільська археологічна культура. Закінчив Київський університет ім. Шевченка у 1982 р.за спеціальністю - викладач історії, археолог. Кандидатську дисертацію захистив у 1993 році, науковий керівник - к.і.н. М.М.Шмаглій.
Батько: Відейко Юрій Олександрович у м. Києві 9 лютого 1924 р.Останнє місце роботи начальник конструкторського бюро. Завод автоматики ім. Петровського.Помер 10 червня 1977 р. Мати: Відейко (Грогуленко) Ольга Михайлівна. Народилася в селі Юрківка Миргородського району Черкаська обл. 22 березня 1925 року. Останнє місце роботи відділ тех. документації Завод автоматики ім. Петровського. Померла 13 червня 2012 р.
Автор понад 550 наукових праць, в тому числі 11 монографій, а також більш ніж 100 наукових праць і 21 книги. Активний учасник проекту "Україна: історія великого народу" ( http://www.litopys.com.ua).
Нині Михайло Юрійович працює в Інституті археології НАН України, у відділі археології енеоліту - бронзового віку, старший науковий співробітник. З 2001 року викладає спецкурси студентам навчання археологічного магістеріуму Національного університету Києво-Могилянська.
► Відейко М.Ю. Енциклопедія Трипільської цивілізації. – Т. 1-2. – К., 2004. – 703 с.
► Видейко М.Ю. Путешествие в Трипольский мир. - Николаев: Возможности Киммерии, 2005. - 212 с.
► Відейко М.Ю., Терпиловський Р.В., Петрашенко В.О. Давні поселення України. - К.: Інститут археології НАНУ, 2005. — 193 с.
► Пашкевич Г.О. Відейко М.Ю. Рільництво племен трипільської культури. - К.: Інститут археології НАН України, 2006. - 145 с.
► Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. Трипільська культура: Спогади про золотий вік. Худож.-оформ. І. В. Осипов. - Харків : Фоліо, 2007. - 415 с : фото.
► Відейко М. Ю., Кот С. І. Наукова спадщина Олега Ольжича — К.: Наш час, 2008. — с. — (Сер. «Невідома Україна»).
► Видейко М.Ю. Украина: От Антов до Руси. Том II. - Изд-во Крион, 2009. - 250 с.
► Відейко М.Ю. Подорож до прадавньої країни. - К. : Вища школа, 2011. - 167 с. :іл., фото.
► Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація у спадщині України: Матеріали науково-практичної конференції. – Київ: Видавничий центр “Просвіта”, 2004. 328 с
Також радимо переглянути чудовий фільм "Трипільська цивілізація. Тисяча років самотності" (2005) режисера В.Кірсанова за участі Михайла Відейка:
http://vk.com/videos-31744227?z=video-31744227_168150..
E-mail автора: videiko@iananu.kiev.ua та videiko@i.com.ua
Автор фото та досліджень археолога Михайла Відейко - Шевченко А.П.
За матеріалами: ukma.edu.ua, gre4ka.info, aratta-ukraine.com, sites.google.com, vk.com |
