21 лютого у Міжнародний день рідної мови до учнів 5-А та 7-Б класів з важливою просвітницькою місією завітала старший науковий працівник Музею-садиби Андрія Малишка Артюшенко Олена Василівна. 

      Рідна мова. Дар, який отримав кожен з нас.  Чи бережемо ми, чи розвиваємо та примножуємо його? Адже так легко сказати: «Я розмовляю українською мовою!». А чи це українська, чи мішанина, чи у соцмережах спілкуємося українською, чи переходимо на російську? Чи читаємо книжки українських авторів, чи знаємо українських супергероїв? У чому  ж духовність української мови? На ці питання шукали відповіді разом із Оленою Василівною.

         Багато цікавого почули учні про основи української ментальності, про те, що ми є нацією із древньою  історією, величною літературою. Нам є чим пишатися.

       Чому людина зрікається рідної мови? Чому соромиться розмовляти материнською мовою? А тому, що довгий час нас переконували, що українська мова – мова хатнього вжитку, мужицька, сільська, і  у пристойному товаристві нею розмовляти соромно. Це  нав'язане почуття меншовартості й сьогодні у незалежній Україні стає перепоною у повноцінному розквіті мови. А все залежить від нас, від нашого усвідомлення, що ми українці, що наша мова одна з наймилозвучніших мов світу.

        Олена Василівна розповіла про унікальних обухівців Наталю Клименко та Павла Мельника-Крисаченка, які є авторами  проекту «Мова – ДНК нації»,  книги «Українська легко» та мультика  «Лепетуни». Початком проекту можна вважати прочитання Наталією Клименко книги Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо». Це ще раз підтверджує, що починати ніколи не пізно. А кожному з нас є над чим працювати.

      Прислухаймося до Максима Рильського: «Плекайте мову. Пильно й ненастанно/ Політь бур′ян. Чистіша від сльози/Вона хай буде». Дбаймо про духовність рідної мови, її чистоту.

Автор Щербань О.М.

Фото Шевченко А.В.