Кандидатуру відомої української поетеси Наталі Пасічник висунуто на Нобелівську премію в галузі літератури.

Про це редакції «Літгазети» повідомила сама авторка, інформує видання.

До розгляду запропоноване найповніше на сьогоднішній день зібрання творів – книгу «Пастух бджіл», що вийшла друком у поетичній серії «Зона Овідія».

Для довідки:

Наталя Пасічник народилася 1984 року. Автор поетичних збірок «Елегія печалі» (2002), «Портрети доби Ренесансу» (2006), «Гра в три руки» (2009), «Пастух бджіл» (2012), «Зимові канікули» (2014), а також повісті для дітей «Терезка з Медової Печери» (2014). Нагороджена багатьма літературними преміями. Член Національної спілки письменників України. Кандидат філологічних наук.

Джерело

***

 Пасічник Наталя - народилася 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області. Закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка та в Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (факультет іноземних мов, англійська філологія). Лауреат конкурсу «Поетичні майстерні» (2003 р.), конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005 р., 2008 р.), літературної премії імені Б-І Антонича «Привітання життя» (2005р.), літер-фесту «Неосфера» (2007 р.), часопису «Схід-Захід» (2008 р.). Авторка збірок «Елегія печалі» (2002 р.) та «Портрети доби Ренесансу» (2006 р.). Аспірантка Львівського національного університету імені І. Франка. Перекладає з англійської. Журналістка. Учасниця літформування "Західний Фронт молодої поезії""

 ГРА В ТРИ РУКИ" - книга видаваництва Сергія Пантюка, з серії "Інша Література". Передмова написана поетом в законі Романом Скибою. Художнє оформлення - Ірини та Наталі Опрів. В книгу ввійшли нові та давно відомі тексти молодої авторки.

Письменниця й перекладачка. Вірші Наталі Пасічник відзначено низкою літературних нагород, 2011 року отримала премію «Коронація слова» в категорії «Для дітей» за роман «Терезка з Медової Печери», що має побачити світ у «Видавництві Старого Лева». Сама авторка означує твір як «повість для хороших людей», але й поганим прочитати її не завадить, щоб стати добрішими. Це – історія про таксу Терезку, яка жила у Львові на вулиці Медової печери й любила читати книжки. В одному з інтерв’ю письменниця зізналася, що прототипом Терезки стала улюблена такса письменниці Сюзі, яка вже сім років живе в родині письменниці.

Крім поезії та прози, в доробку Наталі Пасічник є переклади сучасних австралійських та новозеландських поетів, а також американської поетеси українського походження Джудіт Баумель.

***

****

така задуха і таке безсоння 
що у вікно дивитися всю ніч
як поміж хмари мчать небесні коні
і пух летить на землю зусібіч

і як дерева вперто ходять колом
і губи марять димом а відтак
збагнеш — уже не збудеться ніколи
оте що напророчив зодіак

лиш тихо шарудітиме фіранка
про істину в печалі і вині 
постій у нього в головах до ранку
і можеш бути вільна або ні

****

не сталося нічого — всі живі
хоч втрачено не тільки рівновагу 
ти знову прокидаєшся від спраги
і замість склянки наливаєш дві

займеться шибка і згорить до тла
лиш зауважиш у пітьмі безкраїй
як дзеркало тремтіти починає
коли б до нього ти не підійшла

і як з обличчя сходять кольори
і вже не заглушити і не треба 
оте відлуння в голові і небі:
«ну набери його ну набери»

****

заради всього святого води і вогню заради
май мужність не помічати хоча би ще раз ще раз 
як спершу на мокрих стінах а потім на простирадлі
спалахують тіні тих що бували отут до нас

і рівно о двадцять другій коли заскрипить підлога 
і сміх переб’є гудіння холодних іржавих труб
побачиш як відступає поволі нічна волога
як букви летять на світло і липнуть тобі до губ

покотиться коридором цигарка як перст відтятий
а інша — котру на ранок — загубиться в рукаві
цей тупіт вгорі над нами – не треба його боятись
то ходять безсонні вівці по небу мов по траві

****

тримай ножа та не порань нікого
ніхто не винен але винні всі
що алкоголь вивітрюється довго
четверта ранку і нема таксі

отам пітьма а там – червона пляма
немов хтось добрий десь біля вікна
хапає сніг холодними губами
коли ти замовляєш ще вина

коли не розібрати — втома-кома
і голос тонший і густіший дим
ось коридор – не заблукай у ньому
і ось повітря – дихай дихай ним

****

що в імені тобі тепер чужому —
посріблена пилюка автострад
машина рушить а за мить по тому
з останніх сил почнеться листопад

і вистрибнути б та діватись ніде 
і твій попутник як у всі часи
куди ти їдеш і від кого їдеш
не запитає – не відповіси

лиш безіменні вільхи одесную
обличчя визиратимуть твоє
коли водій раптово пригальмує
і скло чолом гарячим розіб’є

і ти не з того світу а спросоння 
почуєш як стихає буревій
як телефон вібрує у долонях
немов живий