Дедалі частіше трапляються випадки, коли чи то в інтернет-мережі, чи в приватному спілкуванні виникають питання стосовно законності чергування школярів в їдальні чи на прибиранні класних кімнат.

Ні для кого не секрет, що старша ланка не перший рік «добровільно-примусово» щодня робить прибирання в закріплених класах, у визначений термін – генеральні прибирання, а також час від часу роблять прибирання шкільного подвір’я. Направивши відповідний запит до Управління освіти та науки Броварської міської ради, ми спробували підняти завісу шкільних буднів.

Юридичні аргументи сторін

Частіше за все батьки, не згодні з чергуваннями дітей та й самі школярі, аргументують свою позицію ст. 43 Конституції України, що встановлює заборону на використання примусової праці. А також на ст. 51 Закону України «Про освіту», а саме: «Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України».

Аналізуючи ситуацію по Україні, слід зазначити, що подібних скарг багато. Часто на них педпрацівники реагують посиланням на статути шкіл або Положення/Порядок «Про чергування в школі». Зрештою, більшість опитаних нами батьків та школярів не знайомі ні зі статутом обраної школи, ні з вищезгаданим положенням.

Згідно відповіді Управління освіти та науки Броварської міської ради на запит видання «Трибуна-Бровари», «чергування та прибирання учнями у школах регламентується ДСапПІН 5.5.2.008-01…». А саме розділом 12 «Санітарно-гігієнічна освіта учнів, формування здорового способу життя, самообслуговування».

Тобто чергування в цілому і прибирання класних кімнат зокрема слід розглядати як один з основних аспектів формування здорової особистості дитини шкільного віку. До речі, гігієнічне виховання учнів проводять вчителі, медичний персонал і батьки в тому числі.

Проте згадані вище Державні санітарні правила і норми не зобов’язують виконувати роботи по самообслуговуванню, а тільки вказують на можливість виконання:

«…У процесі самообслуговування учні можуть виконувати прибирання класів, кабінетів, лабораторій: 

— наприкінці кожного дня (учні 5-12 кл.); 

— генеральне прибирання кожного тижня і місяця (учні 9-12 кл.)

Тривалість самообслуговування для учнів 2-4 класів у загальноосвітньому навчальному закладі не повинна перевищувати 1 години на тиждень, а для учнів 5-12 класів – 2 години на тиждень. Одноразова тривалість роботи із самообслуговування не повинна перевищувати для учнів 2- 4 класів 30 хвилин, 5-9 класів — 45 хвилин, 10-12 класів — 1,5 години. 

Роботу необхідно проводити у спеціальному одязі. Усі види прибирання здійснюються лише вологим методом з наступним провітрюванням приміщень. У навчальному приміщенні необхідно передбачити місце для зберігання прибирального інвентарю, спецодягу та мила. Миття підлоги дозволяється школярам з 10 років при обов'язковому використанні швабри.»

Зазначимо, що за інформацією видання і досі основний перелік миючих засобів, інвентарю (відра, швабри, ганчірки, сміттєві пакети) для прибирання класів закуповуються за рахунок батьківських комітетів класів та шкіл.

Крім того, відповідні роботи мають проводитись під наглядом, контролем та за участі вчителів, класних керівників та медичних працівників. Звичайно, що завантаженість педагогічного персоналу не дає можливості постійно контролювати щоденні чергування школярів, тому для дотримання чистоти і порядку в школах існує цілком законний механізм.

Хто має прибирати згідно своїх обов’язків?

Згідно тієї ж відповіді на наш запит прибирання класних кімнат і молодшої, і старшої ланок, коридорів, підсобних приміщень та харчоблоків загальноосвітніх навчальних закладів за своїми посадовими обов’язками покладено на «прибиральника службових приміщень». Оскільки високого рівня санітарно-гігієнічної освіти та якісного прибирання від учнів з різним ступенем сумлінності та старанності добитись важко, держава передбачила посади і оплату праці за даний вид робіт  в загальноосвітніх навчальних закладах (Наказ МОН України від 06. 12.2010 №1205). Оплата праці вищезгаданих працівників з доплатами та змінами до держбюджету на 2017 рік становить 3374,40 грн.

Відповіді на конкретні запитання батьків…

1. чергування в їдальні

Допускається участь учнів (чергові класи) в накриванні обідніх столів (при використанні санітарного одягу). Перебування учнів у виробничих приміщеннях харчоблоку забороняється. 

2. заборона на залучення учнів

Учні не допускаються до виконання робіт, що небезпечні для їх життя та здоров'я, створюють загрозу зараження інфекційними хворобами, зокрема — прибирання санвузлів, умивальних та кімнат гігієни, медичних та допоміжних приміщень, сходів, рекреаційних приміщень, майстерень, спортивних приміщень, актового залу, харчоблоку, роздаткової, буфету, обіднього залу та ін.

3. спортзали, чистка матів

Прибирання класів, майстерень, навчальних кабінетів проводиться після закінчення останнього уроку, а спортивних залів — після кожного уроку і після закінчення уроків, занять секцій. Мати в спортивному залі чистять пилососом не рідше одного разу на тиждень, вологе протирання чохлів здійснюють щоденно.

Батькам на замітку!

Перш ніж піднімати питання залучення дитини до чергувань, зважте всі «за» і «проти». Проте, якщо дії стосовно вашої дитини ви вважаєте незаконними і маєте бажання вирішити це питання, ознайомтесь з Державними санітарними правилами та нормами влаштування та утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу та скористайтесь порадами юристів.

P.S. Кажуть, що змалку, японським дітлахам дозволено робити все, що не представляє небезпеку. Японці навіть вважають дітей «божественними створіннями», проте цей статус втрачається щойно дитина переступить поріг школи.

У японських школах учні самі прибирають в класах, кафетеріях та навіть туалетах. Їх ділять на невеликі групи та розподіляють задання протягом року. Згідно із японською системою освіти, прибирання за собою вчить дітей працювати в команді і допомагати один одному, а ще таким чином вони вчаться поважати свою роботу та роботу інших. Чи варто нам повністю відмовитись від посильної праці дітей у школах чи можливо брати приклад з тих, хто попереду?

Джерело