24 вересня 2014 року, м.Обухів

В навчально-виховному комплексі «Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням української мови та літератури – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 імені А.С. Малишка Обухівської міської ради Київської області»  були проведені наступні заходи:

• мітинг-реквієм ;
• екскурсія до тематичного залу про події 1941-1945 років Обухівського краєзнавчого музею для учнів 11 класів;
• книжкова експозиція в шкільній бібліотеці.

24 вересня 2014 року  біля меморіальної дошки «Пам’яті учнів  і жителів Обухівщини, які пішли у вічність із приміщення школи під час масових розстрілів гітлерівцями мирного населення в урочищі Розкопана влітку 1943 року»     відбувся мітинг-реквієм, на якому виступили директор НВК Демчук П.Г., директор Обухівського краєзнавчого музею член Спілки письменників України, член Спілки журналістів України, краєзнавець, автор книги «Все знайоме до болю» (про злодіяння німецько-окупаційного режиму на Обухівщини) Домотенко Ю.К., член районної   ради ветеранів, ветеран війни та праці Яценко І.М. та член Обухівської міської ради ветеранів, ветеран праці, дитя війни Сак М.Ф.

Виступ директора НВК Демчука П.Г.: «За роки окупації Україна втратила приблизно 4 млн. цивільних громадян, з яких 1,9 млн. євреїв (75% від усіх євреїв, знищених на окупованій території СРСР), близько 100 тисяч циган, 1,7 млн. українців, решта жертв припадає на росіян, болгар, поляків, білорусів, чехів та інші національні групи України. Із 6,2  млн. радянських військовополонених гітлерівці знищили 4,3 млн. з яких на території України померло від ран, холоду, голоду, знущань або було вбито 1,8 млн. осіб. За роки окупації нацисти, під виглядом боротьби з партизанами, частково або повністю спалили 321 українське село, убивши при цьому 49 тисяч 274 мирних мешканців. Найжахливіші розправи над українськими селянами були вчинені в селах Кортеліси (убито 2875 осіб), Піски (860 осіб), Козари (4800 осіб), Корюківка (7000 мешканців), Копище (3236 осіб) тощо. Загалом, Україні відомо 248 місць масових страт мирного населення нацистами.»

Ю.К.Домотенко: «Ви діти нинішньої війни, я ж дитя  - Великої Вітчизняної. Слава Богу, що молот нинішньої війни не торкнеться домівок ваших батьків і вас самих. Смертоносну тяжкість цієї війни переносять зараз батьки і діти східних областей України. Нічого жорстокішого і людиноненависнішого за війну не придумала жодна людська цивілізація. Ту, далеку,  другу світову війну, коли фашистська Німеччина напала на нашу країну, бачив я у восьмирічному віці. Чотири роки товклася війна на нашій українській землі. Дуже довго після того загоювала вона свої рани. Ваші батьки, старші брати і сестри не допустять того, щоб війна сьогоднішня прокотилася нашою Київською землею. Підтримуйте їх  і ви своїм хорошим навчанням і любов'ю до рідного краю».

​

Щербань О.М.

***

Мальовниче урочище Розкопана, одне з найкрасивіших місць Трипільщини. Воно оточене з усіх боків хлібними трипільськими нивами. Це місце жахливої трагедії, яка сталася в ніч на 1 липня 1943 року. Тут було знищено фашистськими карателями та поліцаями близько 700 чоловік безвинних людей. Це була найбільша масова розправа фашистів над мирними жителями Обухівщини. Вона повторила трагедію Бабиного Яру.

8 листопада 1943 року воїни 206-ї стрілецької дивізії 27-ої армії Першого Українського фронту визволили Трипілля від німецько-фашистських загарбників. За 310 днів окупації села гітлерівці знищили всі будівлі колгоспів і МТС, нанесли великої шкоди приміщенням школи та сільради, біля 600 чоловік було вигнано на каторжні роботи до Німеччини. Дорогою ціною заплатило Трипілля за свою волю. 484 трипільці не повернулися з ратного поля війни, 132 жителя розстріляно та закатовано. 66 воїнів Радянської Армії загинули в боях за наше село, 66 воїнів Радянської Армії загинули в боях за наше село, захищаючи і звільняючи його.

***

В кінці червня 1943 року до Обухова на бронемашинах прибув загін есесівців, почалися арешти серед населення. Заарештованих жорстоко катували. В ніч на 1 липня 1943 року покатованих жителів зі школи, яку перетворили у в'язницю, вивезли в урочище Розкопану, біля Трипілля, і там розстріляли. Тієї жахливої ночі було вбито більш як півтисячі громадян Обухівщини, більшість з яких були особами єврейської національності: багато жінок, дітей, стариків. На місці масового розстрілу зараз стоїть пам'ятник-обеліск з меморіальною дошкою. Урочище Розкопану називають у народі «Обухівський Бабин Яр».

8 листопада 1943 року в Обухів увійшли частини 38-ї армії першого Українського фронту. 8 листопад частини 206-ї стрілецької дивізії 27-ї армії, які успішно форсували Дніпро, та остаточно витіснили частини вермахту з міста Обухів. Кілька днів війська фронту продовжували наступальні дії, а 12 листопада лінія фронту стабілізувалася: вона пролягла тією місцевістю, де у ХУІІІ столітті був польсько-російський кордон. Бої затягнулися на 2 місяці — з 12 листопада 1943 по 7 січня 1944 року, нагромаджуючи потенціал для подальшого розвитку наступальних операцій Радянської армії.

На фронтах війни загинуло 5870 синів і дочок Обухівщини.

За матеріалами: obukhovrda.gov.ua, nardepjournal.com. 

Фото А.П.Шевченка