Плавання – один з видів спорту, що різнобічно й гармонійно розвиває   всі групи м`язів, формує правильну поставу дитини, дає їй змогу уникнути плоскостопості. Водночас це засіб лікувальної фізкультури. Рухи у воді сприяють глибшому диханню й тим самим посилюють газообмін в організмі. Під час плавання значно посилюється робота серцево-судинної системи, переборюється почуття страху перед водою, розвивається сміливість.                        

                                              Методичні рекомендації

-  Насамперед  дізнатися, хто з дітей зовсім не вміє триматися на воді. Про це запитують спочатку самих дітей, пам`ятаючи, звичайно, що вони часто переоцінюють свої можливості або соромляться сказати про невміння плавати.

-     Ні в якому разі не можна силоміць примушувати дитину входити у воду.

-     Учнів ділять  на три групи: до першої групи включають тих, які зовсім не вміють плавати, до другої – дітей, які тримаються на воді і можуть проплисти якимось способом 10-15 м, до третьої – тих, які плавають відносно добре. 

-  Учнів, які не вміють або погано вміють плавати поділити на групи з урахуванням їх фізичного розвитку й віку. 

-  Оптимальна глибина місця для занять – до рівня грудей або до пояса учня. Максимальна – не більше 1,2 м.

                                    Основні правила при навчанні плавання.

1.  Місце для плавання, обладнання та інвентар слід готувати й перевіряти до початку занять.
2. Керівники занять повинні знати прийоми рятування, надання першої допомоги
3. На заняттях з плавання обов`язково має бути лікар.
4. До початку занять на воді та після них необхідно обо`язково проводити перекличку дітей.
5. Допускати дітей до занять з плавання можна тільки з дозволу лікаря.
6. Вхід і вихід з води може дозволити тільки керівник занять.
7. Під час перевірки вміючих і невміючих плавати – у воді мають бути не більше двох учнів.
8. До вивчення стрибків у воду допускати тільки дітей, які добре вміють плавати.

    Початківці оволодівають насамперед чотирма навичками: вчаться пірнати   (занурюватись у воду з відкритими очима); лежати на воді й ковзати по ній на животі й спині; вміти роботи видихи у воду.

   Ефективність навчання залежить від додержання принципів: доступності, свідомості, активності, систематичності, врахування індивідуальних і вікових особливостей дітей. Завдання мають відповідати можливостям учнів. Слід пам`ятати, що непосильні завдання спричиняють втрату інтересу до занять, невпевненості у своїх силах.

   Методика навчання плавання   на першому етапі передбачає набуття новачками упевненості в рухах під час перебування у воді та опанування основ правильного дихання. Потім починають вивчати окремі рухи – елементи способів плавання, після чого переходять до узгодження окремих рухів певного способу та до загального узгодження рухів і дихання.

   Ефективною формою занять з новачками є групове навчання. Воно сприяє розвитку у учнів почуття колективізму, взаємодопомоги, швидкому засвоєнню матеріалу. Використання в заняттях елементів змагань, можливість порівняння власних успіхів з результатами товаришів сприяє швидкому засвоєнню навчального матеріалу. Але і в групових заняттях дуже важливо забезпечувати індивідуальний підхід до кожного учня, докладний аналіз якості виконання окремих вправ і помилок.

   Головна особливість організації уроку з плавання полягає в необхідності проведення його окремих частин як на суші, так і на воді. Найчастіше підготовча частина уроку проводиться на суші, основна – у воді, заключна – у воді й на суші.

   Тривалість уроку та окремих його частин залежить здебільшого від температури води, статі, віку й підготовленості учнів. Як правило, підготовча частина становить близько 30 % часу, основна – 50 % і заключна – 20 %.

   У процесі опанування техніки плавання вдаються переважно до трьох різних варіантів вивчення. Один з них полягає в одночасному (паралельному) вивченні кількох  способів плавання. Другий -  у послідовному. Проте найефективнішим вважають так зване паралельно-послідовне вивчення. Цей варіант дає змогу не тільки успішно оволодіти технікою кількох способів плавання, а й виявити той, що найбільше відповідає індивідуальним особливостям, можливостям учня.