Правовий захист дітей в Україні регулюється законодавством України і передбачає наступне:

- Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється. Крім того, законодавством України передбачено, що посадові особи та працівники, які здійснюють заходи із попередження насильства в сім'ї, інші заходи із захисту прав дитини або родини не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням їх службових обов'язків.

- Правовий захист дітей відповідно до законодавства забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ст.150 Сімейного кодексу України). З 2005 р. в Україні ведеться статистичний облік щодо випадків насильства в сім’ї, в т.ч. і по відношенню до дітей.

Такі сім’ї беруться на облік, винні притягуються до адміністративної і кримінальної відповідальності, потерпілим надається допомога. З 2006 року в Україні розпочалася масштабна інформаційна кампанія щодо протидії  жорстокому поводженню з дітьми та насильства в сім’ї, навчання фахівців служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управлінь у справах сім’ї та молоді, розробки реабілітаційних програм роботи з особами, які зазнали насильства в сім’ї.

Система заходів з попередження насильства в сім’ї передбачає також притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства. Вчинення насильства в сім’ї, а також невиконання захисного припису карається штрафом або виправними роботами, а у разі, якщо цих заходів недостатньо, застосовується адміністративний арешт. Коли ж насильство в сім’ї має ознаки злочину, застосовується кримінальна відповідальність. 

- Відповідно до законодавства України правовий захист дітей держава забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує та підтримує їх. Батьки мають переважаюче право перед іншими особами на догляд і особисте виховання власної дитини. Так, наприклад, при виправних колоніях, у яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються будинки дитини. В Україні існує 2 дитячих будинки при виправних колоніях для засуджених жінок.

- Правовий захист дітей відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 242) батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Проте, в Україні ще досить поширеним явищем є відсутність належного батьківського піклування, яке зумовлено комплексом соціально-економічних, морально-етичних та психологічних причин:  бідність, наркотична або алкогольна залежність, безробіття, трудова міграція, смерть або хвороба одного із членів сім’ї тощо.

Відповідно до законодавства країни, батьки або особи, які їх замінюють, можуть бути притягнутими до адміністративної відповідальності за таких причин:

- ухиляння від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (стаття 184 Кодексу про адміністративні правопорушення);
- доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (стаття 180 Кодексу про адміністративні правопорушення);
-  учинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого (стаття 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Батьки або один із них можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:

-  не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
-  ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
-  жорстоко поводяться з дитиною;
-  є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
-  засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Правовий захист дітей та право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю. Контроль за умовами виховання і утримання дітей у сім`ї проводиться органами опіки та піклування. Протягом останніх років такий контроль значно посилився, що призвело до збільшення чисельності батьків, притягнутих до адміністративної та кримінальної відповідальності, чисельності батьків, позбавлених батьківських прав.  До адміністративної відповідальності у 2002-2006 рр. було притягнуто:

у 2002 році – 17725 батьків,
у 2003 – 19489,
у 2004 – 23 400,
у 2005 – 23788,
у 2006 – 28 235 батьків.

За даними Міністерства внутрішніх справ України, протягом 2002-2006 років майже в 6 разів збільшилася кількість порушених кримінальних справ за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною:

у 2002 р. – 127 справ,
у 2003 р. – 338,
у 2004 р. – 709,
у 2005 р. – 749,
у 2006 р. – 746 справ.

За даними Державної судової адміністрації протягом 2002-2006 рр. більше ніж удвічі збільшилася і кількість задоволених судами позовів щодо позбавлення батьків батьківських прав. Відповідно і зростає чисельність дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Правовий захист дітей та посилення контролю з боку держави за умовами догляду і виховання дітей в родинах і застосування такої міри покарання батьків як позбавлення батьківських прав (у більшості випадків – батьківських прав позбавляють тих батьків, соціальна робота з якими не принесла бажаних результатів). Батьки, позбавлені батьківських прав можуть бути поновлені у своїх правах відносно дитини, якщо обставини, що спричинили таке позбавлення було усунено.

- Відповідно до Закону України „Про соціальні послуги”, прийнятого у 2003 р., будь-яка особа, що потрапила у складні життєві обставини, може отримати такі види соціальних послуг: 

- соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

- психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

- соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, зацікавлених осіб;

- соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

- соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

- юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

- послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

- послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги).

Права та обов'язки матері, батька ґрунтуються на народженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Мати й батько мають рівні обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Однією з поширених причин розірвання стосунків дитини з одним із батьків є розлучення батьків. В Україні існує надзвичайно високий коефіцієнт розлучень.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, то інший має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи.

Правовий захист дітей відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Законодавством закріплені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини :
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
-  піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
-  поважати дитину;
-  забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
- забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Законодавство України не містить норм, що обмежують особисті відносини та контакти дитини з обома батьками, які проживають в різних державах. Батьки, які проживають у різних державах мають рівні права на спілкування з дитиною, якщо це не обмежується судовим рішенням. Дитина та її батьки для возз'єднання сім'ї мають право на вільний в'їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом відповідної держави.

Правовий захист дітей згідно із статтею 32 Закону України „Про охорону дитинства” у порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей з-за кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними.

Правовий захист дітей відповідно до чинного законодавства держава сприяє створенню для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами, надання можливостей для повноцінного життя і розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг. Пріоритетним напрямком роботи щодо соціального захисту прав дітей із фізичними вадами, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю є реабілітація.

Також про правовий захист дітей можна подивитись в національному звіті "...про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини" - 2002-2006 рр. (формат документа word - 3,22 Mb).