Жива мова – це різновид усної літературної мови, який обслуговує повсякденне побутове спілкування й виконує комунікативну та імперативну функції. В якості засобу національного спілкування жива мова склалася в епоху формування націй. У донаціональний період функцію розмовної мови виконували діалекти, напівдіалекти, міські койне та ін. Як форма існування літературної мови жива мова характеризується основними її ознаками (наддіалектністю, стійкістю, нормативністю, багатофункціональністю).

Жива мова – історична категорія. Історія живої мови в різних національних мовах не зафіксована джерелами внаслідок усної форми її існування. Основою її формування стали понаддіалектні утворення та говори регіонів, які відігравали сполучну роль під час консолідації націй. Місце живої мови у складі літературних мов мінливе. Вона може виступати в якості усної форми літературної мови, може не входити до її складу, може взаємодіяти з розмовним типом письмово-літературної мови, представленої в художніх творах, які найповніше відображають народне мовлення або бути стилем літературної мови. Існують регіональні типи живої мови. Практично в кожній мові за багатьма фонетичними та частково лексичними ознаками можна виділити певні регіональні варіанти літературної живої мови. Жива мова не підлягає кодифікації.

Основна функція живої мови – комунікативна. Відповідно до потреб спілкування змінюються теми живої мови: від вузькопобутових до виробничих та абстрагованих. Можна виділити три типи ситуацій спілкування: стереотипні міські діалоги незнайомих осіб; спілкування знайомих осіб у побутовій обстановці; спілкування знайомих і незнайомих осіб у виробничій та соціально-культурній сфері. Жива мова широко використовується в художній літературі. Її відображення має національно-зумовлений та історичний характер: чим вищий ступінь демократизації художньої літератури, тим більший вплив здійснює жива мова на мову художньої літератури. В художньому творі в першу чергу використовуються ті явища живої мови, які пов’язані з її стилістичною експресією, виразністю. Ті явища живої мови, які пов’язані передусім з усним характером її здійснення, в мову художньої літератури потрапляють рідко. Тому жива мова в її природному вигляді вивчається не за художніми текстами, а за матеріалами магнітофонних та ручних записів оригінального тексту або окремих його особливостей.

Білоруські казки та оповідання

Казки та оповідання для дітей білоруських письменників у перекладах Данила Кононенка.

Прислів’я та приказки

Українські прислів’я та приказки. Прислів’я та приказки народів світу.

Віршики для малят

Збірка українських віршиків для малят. Віршики про звіряток, віршики про пори року, віршики про рідний край, віршики про татуся і матусю, віршики про дідуся і бабусю.

Колискові пісні

Збірка текстів колискових пісень. Колискова пісня — оберіг, лагідна усмішка та ніжність неньки, дорога скарбниця народної мудрості і самобутньої творчості. Колискова, це перша пісня в житті дитини, яка виконана виключно для неї з любов’ю та ніжністю.

Українські народні казки

Збірка українських казок, невдячні сини, коза-дереза, телесик, котигорошко, колобок, язиката Хвеська, яйце-райце, Кирило Кожум’яка та багато інших.

Українські народні пісні

Збірка українських народних пісень.

Розважальний сайт

Все найкращещо трапилось на очі, в одному місці.

Цитати, афоризми, анекдоти

Цитати і вислови, не дурних людей які вміли чітко і розумно висловитися.

Джерело