Творчість

Я народилася в м. Обухові, яке являється не тільки моєю батьківщиною, а й рідним краєм великого поета – Андрія Самійловича Малишка. Він прославив наше місто, він – наша гордість. Як поет-лірик, чиї вірші відрізняються надзвичайною музичністю, покорив весь світ творчістю. Не дивно, що багато Малишкових пісень стали воістину народними.

Я пишаюся тим, що навчаюся у школі, яка носить його ім`я і де робив перші свої творчі кроки. Кожного дня на власні очі можу бачити портрет та погруддя, які потопають в барвистих квітах. Його очі наповнені творчою могутністю і наснагою, погляд заворожує якоюсь поетичністю. А. Малишко назавжди запам`ятається мані як усміхнена, добра, велична й талановита людина. В його мудрих, задумливих очах відзеркалюється його чиста, добра й ніжна душа. «Теплий прижмур очей, на сорочці – розшита монишка, сонях сонячно цвітом до ясного чола прихиливсь...» - говорив Данило Кононенко.

У хаті-музеї, де поет провів усе своє дитинство, можна відчути дух старовини, поринути в атмосферу давності. Сучасники пам`ятають і шанують творчого генія: встановлено пам`ятник на центральній площі, біля якого кожного року вшановують пам`ять, названо на його честь вулицю, у рідній школі відкрито світлицю-музей, де зібрано чимало творчих робіт.

З роками голос А.Малишка сильнішав, наливався силою, він пильніше придивлявся до життя, зосереджувався на найскладніших проблемах буття, дошукувався першопричин, витоків усього, що діється у світі. Кожна людина, поет тим більше, формує себе сама. Та все ж і життя, особливо дитинство, де закладаються перші і найміцніші підвалини любові, духу, характеру людини теж важить так багато в долі людській. Для мене Андрій Самійлович Малишко не просто мій земляк, а взірець для наслідування, людина, якою я буду все життя гордитися.


Маленьке містечко Обухів, як і кожне інше, має свою гордість. Саме Андрій Самійлович Малишко, поет від Бога, народився в цьому чудовому містечку, насиченому краєвидами, де навіть у повітрі відчувається величний дух його творчості.

Саме на його ім`я названа школа, в якій я навчаюся. Тут же відкрито світлицю-музей, де проводяться творчі уроки, де учні і вчителі вшановують його пам`ять. При вході встановлено погруддя, біля якого неможливо пройти байдуже. Його мудрі, задумливі, глибокі очі відзеркалюють не простий життєвий шлях. Трохи далі по коридору можна помітити портрет поета, з якого завжди на нас дивиться овіяне усмішкою обличчя. Зустрінеш погляд, і відразу пригадуються його рядки:
Хоча, на жаль, я бачила поета лише на фотографіях, хотілося б підкреслити йогот вишуканість, стриманість, манеру одягатися – це говорить про його індивідуальний стиль не тільки як внутрішнього творця, а й зовнішнього.

Індивідуальність поета в тому, що він поет від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили – не можна сплутати з чиїмось іншим. Постать Андрія Самійловича Малишка займає важливе місце у суспільстві, про це свідчать переглянуті фотографії, де поет бере активну участь у житті та розвитку не тільки своєї Батьківщини, а й усього світу.


Андрій Самійлович Малишко – поет від Бога. Про його геніальність та великий внесок у літературу говорять його нагороди: Державна премія СРСР у 1947 р. за поему "Прометей” і збірку "Лірика”, Державна премія УРСР ім. Т.Г.Шевченка за збірку "Далекі орбіти” та у 1969 р. Державна премія СРСР за книгу "Дорога під яворами”.

Легкою ходою творчо крокував по життю. На всіх фотографіях, переглянутих мною, здається спокійним мірійником. Його зморшки на лобі говорять про глибокодумність, про замисленість над чимось вкрай важливим. Обухівчани постійно вшановують пам`ять великого генія: на його честь названо вулицю, де знаходиться хата-музей, в якій провів дитячі та юнацькі роки; в центрі міста встановлено пам`ятник та відкрито музей, де максимально точно передано інтер`єр кабінету творця; неподалік розташована школа, яка носить його ім`я і де навчаюсь я. Тут знаходиться Малишкова світлиця, де зібрано багато матеріалів: творів та чорновиків. Вразив мене портрет – один із експонатів. Його задумливий погляд якось привертає до себе увагу, наче хоче сказати: «Україно моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти» - після таких слів наче підсилюється в тобі патріотичний дух. Відомий письменник зауважив: «Усмішка скаже про людину все: добра чи зла, розумна чи ні, негарна чи красива – все покаже». Усмішка А.С. Малишка говорить про його творчу геніальність, про його багатий духовний світ, про його щирість душі, доброту і мудрість. «Теплий прижмур очей, на сорочці – розшита манишка, сонях сонячно цвітом до ясного чола прихилився...» - так говорив Данило Кононенко.

Кожна людина – неповторна особистість: одна відрізняється від іншої не тільки зовнішньо, але й всім своїм внутрішнім світом, властивим тільки їй одній. У ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в ХХ столітті – Максим Рильський, Павло Тичина, Євгеній Маланюк, Богдан Ігор-Антонич, Василь Стус – постать Андрія Малишка не блякне, відрізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу. А також про значущість у світі навіть після смерті, говорить випущена монета Національним банком України у 2003 році з його зображенням на реверсі та вишитим рушником на аверсі. Хотілося б, щоб вшановувалася пам`ять про А.С.Малишка всіма поколіннями, бо його творчість чудово доповняє скарбницю українського народу.