• Можна засуджувати дії дитини, але не його відчуття, якими б недозволенними вони не були. Раз вони виникли, значить - є причини.

• Незадоволеність діями дитини не може виникати раз у раз – інакше це переросте в неприйняття дитини.

• Оцінюйте вчинок, а не особу. Дайте дитині відчути, що співчуваєте йому, вірите в нього, хорошої думки про нього, не дивлячись на його помилку.

• Дайте зрозуміти, що коли неприємна розмова буде закінчена, то інцидент виявиться вичерпаним.

• Майте на увазі, що педагог, який лає дитину за те, що він чогось не знає або не уміє, подібний до лікаря, який лає хворого за те, що він хворий.

• Ніколи не лайте дитини образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на нього при цьому з висоти свого авторитету. Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте зрозуміти природу труднощів.

• Не викривайте в невмінні, а допомагайте знайти шляхи вирішення проблеми.

• При перших невдачах не нервуйте самі і не нервуйте дитину. Намагайтеся відшукати обєктивні причини труднощів і дивіться в майбутнє з оптимізмом.

• Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чомусь, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втративши інтерес до навчання, відчувала смак до пізнання нового, невідомого, незрозумілого.